Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Спартак

Коли Помпей і Лепід, палко обговорюючи дискусію в Сенаті, вийшли з курії, серед збудженого натовпу мало не сталося сутички. Це могло б привести до кровопролиття, якби Помпей і Лепід, проходячи через натовп рука в руку, обидва голосно не закликали кожен своїх прибічників До спокою, порядку й тиші, пропонуючи всім розійтися по домівках.

Та це не завадило спалахнути сутичкам у харчевнях, тавернах, корчмах, на найлюдніших перехрестях міста, на Форумі, в базиліках, під портиками. Отже, цієї ночі довелось оплакувати багатьох убитих, і ще більше було поранених. А найзавзятіші з народної партії навіть намагалися підпалити будинки найвизначніших прибічників Сулли.

У той час, коли в Римі розгорталися ці події, інші, не менш важливі для ходу нашої повісті події відбулися в Кумах.

Через кілька годин після раптової смерті екс-диктатора на віллу прибув з Капуї якийсь чоловік, одягом і зовнішністю схожий на гладіатора, і відразу спитав, чи може він бачити Спартака. Видно було, як поспішав він з ним зустрітися.

Це був чоловік років сорока, величезний на зріст і геркулесівської будови тіла. З першого погляду можна було помітити, що він має надзвичайну фізичну силу. Обличчя його було смугляве, все в прищах та ще й подзьобане віспою. Грубість і дикість його похмурого потворного обличчя підкреслювались звірячим блиском невеликих чорних жвавих очей, в яких горів вогонь відваги, та скуйовдженою чуприною і неохайною бородою кольору сажі.

Але всупереч потворності обличчя цей гладіатор з першого погляду викликав симпатію. Варварська, але благородна гордість прозирала в кожному його погляді, в кожному русі.

Школа гладіаторів містилася досить далеко від головного будинку вілли, і поки раб бігав кликати Спартака, цей велетень походжав собі стежкою від палацу Сулли до школи.

Незабаром Спартак прийшов. Він поспішив назустріч гостеві. Гладіатори обнялися, розцілувалися.

Спартак перший запитав:

— Ну, що нового, Еномаю?

— Нічого немає нового, — відповів гладіатор звучним і приємним грудним голосом. — Я кажу: хто не пильнує, не діє, хто нічого не робить — той просто ледар. Мені здається, Спартак мій любий, що вже час нам узятися за мечі, підняти прапор повстання.

— Замовкни, Еномаю! Ради всіх германських богів-по-кровителів... Ти хочеш провалити нашу справу.

— Навпаки, я хочу, щоб вона вдалася найкраще...

— Так, але не криками, як зараз, гаряча ти голово, а обережністю і розсудливістю ми досягнемо нашої мети.

— Досягнемо мети?.. Та коли ж нарешті?.. От про це я й бажаю дізнатися, бо хочу, щоб це сталося ще за мого життя...

— Коли змова дозріє...

— Згодом усе під сонцем дозріває... А знаєш, як дозрівають такі плоди, як наше повстання?.. Потрібні сміливість, мужність, відвага... Ходімо вперед, починаймо негайно, а коли вже вийдемо на вулиці, ти побачиш, справа піде сама собою.

— Послухай мене... Май хоч трохи терпіння!.. Скільки людей приєдналося до нашої Спілки за ці три місяці в школі Лентула Батіата?

— Сто тридцять.

— Сто тридцять з десяти тисяч... А ти вважаєш, що плоди нашої праці дозріли...

— Коли почнеться повстання гладіаторів, то станеться те, що буває з вишнями: одна потягне за собою другу.

— Як вони можуть до нас приєднатися, коли не відають, хто ми, чого прагнемо, які маємо засоби для успіху нашої справи?.. Тим імовірнішою буде наша перемога, чим глибше буде довір’я, яке нам слід вселити в наших товаришів по нещастю.

Поки поривчастий Еномай мовчки обмірковував слова Спартака, той допитувався:

— Що досі зробив, наприклад, ти, Еномаю, найсильні-ший з десяти тисяч гладіаторів школи Лентула Батіата? Як ти скористався впливом, завойованим серед них твоєю силою й мужністю? Скільки людей ти зібрав і приєднав до нашої Спілки? Скільки є таких, що знають суть задуманої нами справи? А може, є й такі, що не довіряють то

бі через твою бурхливу і нерозсудливу вдачу? Чи багато, зрештою, в школі Лентула таких, що знають мене або Крікса і вірять нам та поважають нас?

— Саме тому, що я не такий розумний і освічений, як ти, не вмію красно й переконливо говорити, я й старався щосили, аби наш ланіста Батіат запросив тебе як учителя фехтування до своєї школи. Ось цим листом він і запрошує тебе до Капуї.

Еномай дістав з-за пояса невеликий листок папіруса і подав його Спартакові.

Очі Спартака заблищали радістю. Він схопив папірус, тремтячою рукою зірвав печатки і хвилюючись прочитав листа. Батіат, під впливом — як він писав — чуток про майстерність і доблесть Спартака, запрошував його, якщо він згоден, приїхати до Капуї, щоб керувати навчанням учнів. Ланіста обіцяв як винагороду розкішне харчування і значну платню.

Попередня
-= 51 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!