Слава ЗСУ!

Жили на світі король з королевою. Дітей у них не було, і це їх так засмучувало, так засмучувало, що й сказати не можливо.

І ось, нарешті, коли вони зовсім втратили надію, у королеви народилася дочка.

Можете собі уявити, яке свято влаштували з нагоди її народження, яку безліч гостей запросили до палацу, які подарунки приготували! ..

Але найпочесніші місця за королівським столом були залишені для фей, які в ті часи ще жили подекуди на білому світі. Всі знали, що ці добрі чарівниці, варто їм тільки захотіти, можуть обдарувати новонароджену такими дорогоцінними скарбами, яких не купиш за всі багатства світу. А так як фей було сім, то маленька принцеса повинна була отримати від них не менше семи чудесних дарів.

Перед феями поставили чудові обідні прилади: тарілки з кращої порцеляни, кришталеві кубки та по скриньці з литого золота. У кожноій шухлядці лежали ложка, виделка і ножик, теж з чистого золота і притому найтоншої роботи.

І раптом, коли гості сіли за стіл, двері відчинились, і ввійшла стара фея – восьма за рахунком, – яку забули покликати на свято.

А забули її покликати тому, що вже більше п’ятидесяти років вона не виходила зі своєї вежі, і всі думали, що вона померла.

Король зараз же наказав подати їй прилад. Не минуло й хвилини, як слуги поставили перед старою феєю тарілки з самої тонкої розписної порцеляни й кришталевий кубок.

Але золотої скриньки з ложкою, виделкою і ножем на її частку не вистачило. Цих скриньок було приготовлено всього сім – по одному для кожної із семи запрошених фей. Замість золотих старій подали звичайну ложку, звичайну вилку і звичайний ножик.

Стара фея, зрозуміло, дуже образилася. Вона подумала, що король з королевою – нечемні люди і зустрічають її не так поважно, як слід. Відсунувши від себе тарілку і кубок, вона пробурмотіла крізь зуби якусь загрозу.

На щастя, юна фея, яка сиділа поруч з нею, вчасно почула її бурмотіння. Побоюючись, щоб стара не надумала наділити маленьку принцесу чим-небудь дуже неприємним – наприклад, довгим носом або довгим язиком, – вона, трохи тільки гості встали з-за столу, пробралася в дитячу і сховалася там за пологом ліжечка. Юна фея знала, що в суперечці зазвичай перемагає той, за ким залишається останнє слово, і хотіла, щоб її побажання було останнім.

І ось настала сама урочиста хвилина свята:

феї увійшли в дитячу і одна за одною стали підносити новонародженній дари, які вони для неї припасли.

Одна з фей побажала, щоб принцеса була прекрасніша за всіх на світі. Інша нагородила її ніжним і добрим серцем. Третя сказала, що вона буде рости і цвісти всім на радість. Четверта обіцяла, що принцеса навчиться чудово танцювати, п’ята – що вона співатиме, як соловейко, а шоста – що вона буде грати однаково майстерно на всіх музичних інструментах.

Нарешті, черга дійшла до старої феї. Стара нахилилася над ліжечком і, трясучи головою більше з досади, ніж від старості, сказала, що принцеса вколе собі руку веретеном і від цього помре.

Всі так і здригнулися, дізнавшись, який страшний подарунок приготувала для маленької принцеси зла чаклунка. Ніхто не міг втриматися від сліз.