Слава ЗСУ!

59. En el capítulo VII a la espera de la protagonista de la prisión, decidió en un acto desesperado de amar a su novia. Así que poco a poco de morir las personas que estaban presionando a este héroe a todo tipo de atrocidades. Y que en tus propios ojos, que fueron absueltos o en contra de él, ni a las personas a las que estaba haciendo de las suyas todo el castigo mismo, tarde o temprano ser superado.

68. En el capítulo VIII, todo el mal castigado, la justicia prevalece, y el protagonista finalmente encuentra la paz y el descanso en los brazos de su amada. Allí, él entiende lo que significa amar.

Impacto destructivo de los deportes en su vida como un fin, y lo que nadie más el deporte no hace daño a su hija, elige otro camino - creativo.

Lo que es importante, espero que me entiendas. Con el final de su carrera futbolística en su vida será menos sentido - confianza, que lo llenan de una obra nueva y creativa - pero desaparecen peligro constante, y con ella el miedo por ti. Después de todo, no se tu no voy a ser yo.

En el capítulo I

la imagen de la protagonista se inclinó sobre él la influencia de drogas, que para el atleta moderno ya no es un tabú. Pero es evidente que revelan los motivos de los amigos a su alrededor.

Y, sin embargo, entre ellos los misterios que él es el único que sinceramente ya menudo lo hacen tontos, responde a los problemas.

Їй не потрібно було проводити складне медичне обстеження, щоб визначити чи її хлопець п'яний, чи просто під кайфом. Та сьогодні вона дозволила собі не перейматися його станом – в нього все ж таки свято.

Для неї самої його повернення зі змагань цілим, живим і неушкодже-ним – зайвий привід зібрати усіх друзів на невеличкій гулянці. Власне на святкування наважується прийти лишень його найкращий друг зі своєю дівчиною, а решта... насправді в нього є друзі: хтось постійно до нього звертається, просить допомоги, його поважають, але бояться. Боксер сам по собі навіює підсвідоме бажання триматися від нього подалі, а боксер, який святкує срібло чемпіонату Європи, просто таки змушує забути про спокій і безпеку на невизначений термін.

Тому вона вже й забула, коли останній раз з ним відпочивала, не намагаючись контролювати ситуацію, не стримуючи кожен раз, коли в полі зору з'являється хтось з його вагової категорії – бити слабших було не за його правилами.

Це вона добре знала й не дуже хвилювалася за тих школярів, які також в кафе щось святкували. Хоч вони вже були достатньо “сміливими”, аби полізти у сутичку першими, вона знала, – їх він не чіпатиме. Максимум – налякає.

Досконало пізнавати поведінку, притаманну коханому, колись давно вона почала, не маючи жодних злих намірів. Та згодом помітила, що може керувати його поведінкою, а ще помітила, що тільки вона, лише одна вона може керувати його поведінкою. Її він послухає і зупиниться навіть тоді, коли його кулак от-от зустрінеться із чиїмось носом, послухає і тоді, коли вона сама йому скаже, щоби таки зустрівся.

Емоційна, запальна м’язова маса в її руках набирала чітких форм, однак потребувала постійного контролю. Та цього вечора вона лиш кілька разів натякала йому, що між своїми тостами він міг би робити і більші перериви, але мотивувала це не тим, що йому самому вже досить пити, а тим, що у його друга організм не такий тренований.