Слава ЗСУ!

Не кожен в принципі може виробити стійку реакцію організму на процеси, які відбувають при змішуванні великої кількості алкоголю з мале-сенькою дозою “хорошого настрою”. А в ньому ніби якийсь годинничок працює: закінчується дія пігулочки, включається мозок, і саме під час його включення в кров потрапляє засвоєна горілка, а тіло продовжує функціону-вати у звичному режимі з незначним ледь помітним запізненням.

Відслідковування того, що саме викликає в ньому ту чи іншу реакцію, перетворюється на цікаву, захопливу розвагу. В якийсь момент за сусіднім столиком також помічають певну неадекватність і все частіше зиркають на веселуна, який із серйозним виразом обличчя виголошує черговий тост.

— Я не буду більше пити за свою медаль! Вип’ю за нове життя. Дашо, ти знаєш... хоч тебе там не було... і вас там не було також... але ви всі добре знаєте, що я і золото міг би здобути.

— Срібло також непогано – ти пройшов до фіналу. – Друг, вболіваючи за місцевий футбольний клуб, звик міряти усе за шаблоном “головне участь, а не результат”. Вийшла улюблена команда на поле; забила, не забила, виграла чи програла – немає значення; головне, що привід випити можна знайти у будь-якому випадку.

Не звертаючи увагу на коментарі друга – все ж таки він намагається сказати щось важливе, боксер продовжив.

— Я непереможний. Вже давно в ринзі я не зустрічав рівного собі суперника. А той взагалі був ніякий – я йому піддався. Ми з хлопцями напередодні курнули собі добре. Я перед боєм думав відмовитися – срібло все рівно було б моїм. Але вийшов. Перші три раунди ухилявся від його слабеньких атак тільки заради сміху: хотів подивитися на скільки його вистачить. А він маже, та не здається. Думаю: ну, якщо тобі так потрібна перемога, то – будь ласка. Дозволив йому вдарити себе в корпус, приліг і лежу, чекаю, поки відрахують нокаут. – Тост затягнувся, але всім було цікаво, до чого ж він хилить. Щоб підкреслити драматичність моменту, боксер встав і вже стоячи продовжив. – Одним словом, я вирішив піти з великого спорту і почати нове життя. За нове життя!

Даша чекала, що коханий якось пояснить таке своє рішення – хоч підозрювала, що насправді логічного пояснення просто не існує. Але він перехилив чарку – випив за своє нове життя, та й взявся за нього ж закусувати.

— Толику, це твоє остаточне рішення? Може ти ще подумаєш... – Хоч їй самій здавалося, що спорт завдає йому більше шкоди, а ніж користі, і, можливо, за якихось інших обставин вона б сама наполягала, на тому, щоб він усе це покинув, але насправді без боксу його навіть не уявляла.

Колись в нього були амбіції, він мріяв здобути чергову перемогу, в нього була мета. Але коли він отримав усі можливі нагороди, здійснив усі свої мрії, то почав їздити на змагання за кордон із іншою, але не менш чітко поставленою метою – відірватися там на повну. Його тренер не міг ніяк вплинути, а вона просто не бачила альтернативи. Якби відібрала в нього боксерські рукавички, то що дала б йому взамін?

Його життя закрутилося в такому ритмі, що лише за власним бажанням він міг би вийти з цього круговороту. І от нарешті він вирішив вийти. Але що він робитиме далі, вона лиш могла здогадуватися.

— Толю, може, ти ще подумаєш... Це такий відповідальний крок.

Здавалося, от-от він сам засміється і скаже, що пожартував. Принаймні Даша дуже на це сподівалася.