Слава ЗСУ!

Книга перша, частина перша – підготовка грунту

Глава 1 - Емеріта

Жінка вже майже перестала кричати. Скручений солдатами Емеріти, її чоловік важко сопів і спльовував на землю згустки крові через дирку в роті, де раніше знаходилися його передні зуби. В його голові крутилися думки продовжити опір і далі, але це було занадто дурно, навіть він, простий селюк, це розумів - все склалося не на користь його сім’ї. Сама Емеріта тримала в своїх руках немовля, якому було не більше тижня. ПРинаймні, на думку самої Емеріти. Дитя довірливо дивилося їй в очі, не розуміючи, що дивиться в очі смерті. То був хлопчик, досить міцний, як для звичайної, бідної, селянської сім’ї, з бідною їжею. Такі міцні малюки народжувалися досить рідко. Його допитливий погляд, який ще не знав, що таке життя, і які небезпеки воно може чаїти, жадно всотував все, що бачив навкруги, не розуміючи, що це скоріше за все останнє, що він побачить за свої короткі дні після народження. Маленькі діти такі чисті, подумала Емеріта, але ж такі самі безпрорадні і безсилі. Чистота - ознака слабкості, сильні люди завжди заплямовані життям. Тому думка за чистоту дитини вселила в неї огиду і навіть злість до неї. Жінка знову почала кричати:

- Благаю вас, не робіть моїй дитині нічого поганого, це лише звичайне немовля, я не розумію, що вам від нього треба...це лише звичайне немовля, просто звичайне невомля - останні слова вона наче прошепотіла про себе, під носа, зовсім знесилена від горя, болю та вигорівша від того відчаю, який вона пережила і переживала. Але це був лише початок болю.

Жінки, подумала Емеріта, які вони слабкі, а в цьому світі треба бути сильним. Добре, що вона не така, добре, що вона сильна, що може будувати своє як хоче, а не по- жіночому підкорюватися йому. Вольхланд, міцний чоловік середнього росту, с довгою русою бородою та коротко підстриженим таким же руссявим волоссям, підійшов до селянської жінки і не дуже сильно, та з почуттям, протягом, протянув кулаком по її обличчю. Добре, подумала про себе Емеріта, що він встиг зняти свої кольчужні перчатки, а інакше цей удар просто-напросто змісив череп цієї дурепи в м’ясо і не факт, що після такого її вдалося би привести до тями. Її дурень-чоловік знову почав бо кидати на них прокльони та пручатися, намагаючись даремно вирватися з рук солдати, але ці самі солдати ударами своїх дерев’яних дубинок швидко привели цього дурня обратно до його мовчазного стану. З його рота полилося ще більше крові. Емеріта подумала, що треба буде обережніше - цей дурень зможе їм знадобитися. Потім вона знову почала оглядати немовля, наче сподівалася побачити щось таке, що не побачила в цьому живому маленькому комочку раніше. Розовувате тіло дитинчати пахло кіптявиною, смородом селянскої хати, через який ледь-ледь пробивався запах материнського молока, воно буле брудновате, а на голівці зі рідкими волосиками вже бачилися людські воші. Селянський побут, з відразою подумала Емеріта, і тому тримала дитинча на напіввитягнутих руках, слідкуючи за тим, аби паразити не перескочили на неї. Але зараз було не до цього. Королівськи Знаючи досить добре описали і місцезнаходження і прикмети хатини і її жителів, щоб Емеріта була впевнена, що вона знайшла правильне місце і знайшла саме ту бридку селянську сім’ю, яку вони повинна була знайти. Але тіло дитинчати не мало знаків на своїх грудях, які би підтверджували її ідентичність, а в іншому місці вони не могли знаходиться. Але не дивлячись на це, Емеріта на всяк випадок обдивилась буквально все маленьке тіло немовляти. Той реагував на ці процедури с посмішкою, здавалося би, він зовсім не звертав уваги на крики матері і батька, а відчував спокій, знаходячись на руках Емеріти. Вона вже давно знала, що мала дивний вплив на новороджених  малят чи просто маленьких дітей, якимось незрозумілим для неї чином вселяючи в них довіру і спокій. Але які б не були на це причини, цим їй завжди було зручно користуватися в своїх цілях. І можливо, якраз саме цьому саме її і послали на цю місію. І тому хоча подібний, талант не талант не раз ставав Емеріті в нагоді, вона стидилася цього таланту не таланту, чи як можна це назвати, і насправді це не любила. Вона пов’язувала цей вплив на дітей зі своєю жіночою статтю, і тому це її бісило. Ось і зараз її обуяла злоба і якесь презирство до цього немовляти. А, можливо, і до себе. Можливо, вона недостатньо сильна, раз якісь дурні діти прив’язуються до неї як до якоїсь мамки. Але зараз не до цього - Емеріта відігнала від себе ці думки і звернулася до матері, сподіваючись її розколоти, використовуючи її зв*язок з немовлям.