Слава ЗСУ!

- Номер 12, - голосно промовила ведуча. – Емілія Красовська!

Почувши ім’я «Емілія», Ліна уважно подивилася на сцену. Вона згадала, що Віка називала їй це ім’я, говорячи про тих, про кого слід писати.

Емма граціозно вийшла на сцену. На ній був зелений купальник та зелені туфлі. Вона професійно продефілювала сценою і зупинилась. В цей момент усі камери в залі були спрямовані на неї. Своєю впевненістю, зверхнім поглядом вона підкорила усіх. Вона посміхалася так, наче корона давно вже належить їй, а цей конкурс – пуста формальність. Вродлива, артистична, струнка. Звичайно, Емма була головною претенденткою на перемогу. Іще раз пройшовши вздовж краю сцени, і артистично махаючи рукою глядачам, Емма повернулася і раптом…

Ніхто нічого не встиг зрозуміти, але усі відчули, щось не так. Емма, розвертаючись через ліве плече, раптом почула хрускіт. Вона спробувала зробити іще один крок, але не змогла. Черевик на лівій нозі розламався просто навпіл, і дівчина, не втримавшись на високих підборах, упала просто посеред сцени. У залі запанувала тиша. Ніхто не наважився ні засміятися, ні поворухнутися. Червоніючи від сорому, Емма піднялася з підлоги, і попрямувала за куліси.

- Те, що треба, - раптом промовила про себе Ліна. – Спочатку в зеніті слави, а потім, в один момент, все обірвалося… Оце так сюжет.

Клавдія забігла в роздягальню. На підлозі сиділа Емма, тримаючи в руках розламаний навпіл лівий черевик.

Клавдія підбігла до своєї подруги і жалібно подивилася на неї.

- Це вона, - крізь сльози промовила Емма. – Це вона в усьому винна…

- Хто? Хто винен? – не зрозуміла Клавдія.

- Нонна, - прошипіла Емма. – Вона тримала цей черевик у руках. Це вона…

- Еммо, я теж тримала цей черевик у руках. І Ганна тримала… До чого тут це?

- Ти не розумієш! – крикнула Емма. – Вона спеціально це зробила. Вона спочатку взяла мою сережку, і ця сережка розламалася навпіл. А потім взяла черевик, і цей черевик…