Слава ЗСУ!

Більше Емма нічого не змогла сказати. На її очах виступили сльози.

Клавдія обійняла свою подругу.

- Я розумію, як тобі важко, - лагідно промовила вона. – Я все розумію. Але це лише конкурс, у тебе ще будуть мільйони таких конкурсів. Для тебе це важкий психологічний удар, але повір, глядачі з розумінням віднеслися до тебе. Вони бачили, що це не твоя провина, що це розламався черевик. Все добре, не треба плакати.

- Це вона, розумієш?

- Еммо, я знаю, як це боляче, але не треба так погано думати про свою подругу. Вона б ні за що не побажала тобі такого. Згадай, скільки всього хорошого ти розповідала про неї. Казала, що вона була твоєю найкращою подругою. Вас же стільки всього пов’язує, ваше дитинство, юність… Просто так сталося, що цей черевик розламався. Не треба шукати винного, а тим паче, звинувачувати близьку тобі людину.

- Мабуть, ти права, - витираючи сльози, промовила Емма. - Просто так сталося. Ходімо додому…

- Додому? А як же останній конкурс? У тебе ж така гарна вечірня сукня.

- Як же мені тепер вийти на сцену, після такого приниження? – розгублено запитала Емма.

Клава посміхнулась.

- Якщо ти більше не вийдеш на сцену, то тебе і запам’ятають приниженою. А ти – не принижена, ти - найкраща. Так доведи це! Вийди і покажи, що ти здатна на більше! Покажи їм свою гордість! Доведи їм, що маленька невдача на сцені не зможе зламати твою кар’єру. Зроби так, щоб вони зрозуміли, що ти можеш довести почату справу до кінця, навіть, якщо тобі це вже не потрібно.

- Вікторіє, це просто неймовірно! Вона така гарна, така неймовірна! Вона просто підкорила усіх. І раптом… Я досі не вірю, що бачила це на власні очі. Вона впала! Просто гепнулась посеред сцени! До речі, її звати Емілія.

- А я думала Клеопатра! – пожартувала Вікторія. - Як думаєш, вона погодиться на статтю?

- Так, я впевнена, що погодиться, - промовила Ліна.