Слава ЗСУ!

Викладач здивовано підняв голову.

- Що сталося? – не зрозумів він. – Що таке з Карлою?

- Можна я піду з‘ясую? – піднявши руку, запитав Максим.

- Будь ласка, Максиме, - промовив викладач.

Максим вийшов з аудиторії. Біля вікна стояла Карла і била кулаком по підвіконню.

- Карло, ти чого?

- Стільки праці, - шепотіла Карла. – І все коту під хвіст. Отримаємо найнижчі бали і жодна фірма не візьме нас працювати.

- Карло, та ти що, повірила цій дурепі? – обійнявши Карлу, здивувався Макс. – Та вона із заздрості так, Карло. Її ж, взагалі, не допустять.

- Максе, а якщо все це правда! На нас же завтра всі викладачі відіграються! Батько Остапа заплямував честь університету. Тепер всіх викладачів перевірятимуть, за усіма наглядатимуть! Кому це сподобається?

- Карло, та це брехня?

- Брехня? – крикнула Карла. – А я зараз перевірю, яка це брехня.

Карла швидко піднялася сходами на поверх вище. Макс ледь встигав бігти за нею.

Добігши до кінця коридору, Карла впевнено постукала у двері з написом «Декан археологічного факультету М.А. Завацький».

- Вибачте, а є декан?

В кабінеті сиділо двоє людей в службовій формі та ректор університету.

- Ні, - зніяковіло промовив ректор.

- А коли він буде? – наївно запитала Карла.

- Поки що, невідомо коли. Він взяв лікарняний.

- Точно? – перепитала Карла.

- Точно, - відповів ректор.

Карла зачинила двері.

- Бачиш? – крикнула вона Максу. – Бачиш? Вони просто приховують це від нас! А насправді, Завацький давно у в‘язниці. А ми ще дивувалися, чого Остап в такий важливий день не прийшов до університету. Завтра захист, а він десь гуляє! А він не гуляє, може, вони його допитують!