Слава ЗСУ!

- Ну то треба було вибрати якусь іншу споруду!

- А ти думаєш, дуже комусь хочеться працювати зі студентом археологом. Будинок Симона – це єдине місце, де мене погодились взяти на роботу. А в інших місцях мене і слухати ніхто не хотів. Добре, що у Завацького такий впливовий тато, що вам скрізь була дорога відкрита. Ви могли собі вибрати будь-яку будівлю, навіть, білий дім в Вашингтоні.

- А чи знаєш ти, - розлючено крикнула Карла, - скільки ми наслухались перед тим, як нас пустили в цей замок. Ми там з усіма пересварились! Навіть, з людьми мера!

- Але ж ви написали перший розділ! То чого жалієтесь?

- Дівчата на останній парті, - не витримавши сварки, крикнув викладач. – Може, ви на перерві свої справи вирішуватимете? Ви заважаєте працювати.

Дівчата замовкли. Викладач знову сів за стіл.

- Мені все ясно, - шепотом промовила Карла. – З тобою даремно сперечатися. Ти просто заздрісна, невдячна подруга.

- Заздрісна і невдячна? – посміхнулась Галина. – Було б кому заздрити! Подивимось, хто сміятиметься останній, коли завтра, замість декана Завацького, головою екзаменаційної комісії буде хтось інший.

- З чого б це раптом? – недовірливо перепитала Карла.

- Бо нашого декана сьогодні вранці застукали з хабаром в руках.

Карла злякано подивилася на Галину.

- Не може такого бути! Завацький не брав хабарів! Це все дурні плітки.

- Може, й плітки, - спокійно продовжила Галина. – Та тільки тепер наш університет знаходиться під суворим наглядом і контролем. Всі викладачі розлючені на декана. Я думаю, коли ви завтра захищатиметесь, то вони обов‘язково відреагують на те, що в вашій підгрупі знаходиться син декана. Ви отримаєте самі низькі бали!

- Це неправда! – крикнула Карла.

Вона встала і швидко вибігла з аудиторії.