знайди книгу для душі...
- А вчора вночі ви вмикали світло? Десь о годині третій?
Дід посміхнувся і показав щось жінці.
- Він каже, що вмикав. Він читав, - пояснила Леся.
- Ясно, - промовив Назар.
Дід закрив очі. Жінка вийшла за двері.
- Ходімо прогуляємося, - взявши Олену за руку, промовив Назар.
Хлопець і дівчина вийшли на вулицю.
- Прохолодно, - промовила Олена, застібаючи кофту.
- Хочеш, накинь мою куртку, - запропонував Назар.
- Ні, дякую, - посміхнулась Олена.
- Чого? Тобі ж холодно. Візьми куртку.
- Якщо я вдягну твою куртку – тобі буде холодно.
- А ти даси мені свою, - подумавши, промовив Назар. – Моя тепліша. А мені і в твоїй буде добре.
- Ні, - відповіла Олена.
- Ну чому? Тобі ж холодно!
- Ну то й що.
- Ну просто накинь, - наполягав Назар.
- Просто я не люблю чужого одягу.
- А хіба я тобі чужий?
- Ти не чужий, - посміхнулась Олена. – А от одяг твій мені чужий. Я чужого не вдягаю і свого нікому не даю.
- І що, навіть, мамі своїй не дала б одягу, чи сестрі?
- Мамі дала б, - задумалась Олена. – І сестрі теж. Тільки в мене сестри немає.
Олена та Назар засміялись.
- Що скажеш про історію? – раптом ставши серйозним, запитав Назар.
- Про яку історію? – не зрозуміла дівчина. – А-а-а, про духів? Ну звісно, це нісенітниці.
- Ти не віриш? – здивувався Назар.
- О Боже, я так і знала, що ти мене знову діставатимеш. Так і думала, що ти у все це повіриш.
- А який сенс діду брехати? – запитав Назар. – Навіщо б він вигадував ці всі історії?
- Може, він хворий, а може, йому це все примарилось… Звідки мені знати.
Назар насуплено відвернувся в іншу сторону.
- Назаре, та відкрий ти очі! – не витримала Олена. – Двадцять перше сторіччя! Які духи? Які привиди? Про що ти?
ari21 18.09.2022
Fantastic!
Оксана 31.08.2021
читала з великим захопленням
красуня 06.08.2020
чудова змістовна книга ,автору 5+++