Слава ЗСУ!

Дівчина подивилась на двері. Ці двері не відчинялися набагато довше, ніж вхідні. Мабуть, якби знайшовся ключ від цих дверей, то він тут уже не допоміг би.

В цей момент вернувся Назар.

- Давай, - відійшовши в сторону і закривши руками очі, прошепотіла Олена.

Назар відійшов далі, потім швидко підбіг до дверей і з усієї сили рубанув по дверній ручці. Ручка одразу впала на землю, а старе дерево навколо неї потріскалося.

- Можна розрубати дірку в дверях, а потім просунути всередину руку, і з середини відкрити замок, - запропонувала Олена.

- Так і зробимо, - промовив Назар, і щосили почав бити сокирою по дверях.

Нарешті він прорубав дірку, і Олена змогла просунути руку всередину.

- Все, я нащупала замок, - радісно промовила вона. – Тільки він, мабуть, заіржавів і не відкривається. Може, ти спробуєш?

- У мене рука не пролізе, - промовив Назар. – Спробуй ще.

Олена щосили почала смикати замок.

- Може, в іншу сторону…

- Та я вже в обидві намагалась. Зараз іще раз спробую.

Олена стиснула зуби, і що є сили провернула замок.

- Тобі вдалося! – радісно крикнув Назар.

- Так, відкривай!

Назар смикнув двері, але вони не піддавалися.

- Все заіржавіло! – злісно промовив Назар.

- Що ж робити? – сумно запитала Олена. – Може, спробуй зняти двері з петель!

- Ні… У мене не вистачить сили.

Олена присіла біля дверей.

- Відійди в сторону, - впевнено промовив Назар і зосереджено підійшов до дверей.

Олена відійшла до стіни, і побачивши, що Назар взяв сокиру і замахнувся. Олена примружила очі, і закрила руками вуха.

Назар щосили почав бити сокирою об двері, намагаючись збільшити дірку. Гниле дерево легко піддавалося, і через деякий час в дверях з‘явилася кругла діра.