Слава ЗСУ!

- Ти не здаси цієї роботи, - нарешті промовила вона.

- Я тебе забув спитати, - грубо промовив Назар.

Олена нічого не відповіла. Вона відкрила сумку і дістала звідти іще один звіт.

- Я надрукувала два звіти. Для себе і для тебе.

Назар взяв в руки Оленин звіт і переглянув його очима. Вона написала про архітектуру лікарні, про те, коли саме її збудували, коли було добудоване праве крило, про кількість поверхів і таке інше.

- Ти б іще написала, яка ширина сходів, - уразив Назар.

- А я і написала, - посміхнулась Олена. – На третій сторінці зверху є.

- Ти думаєш, твій звіт цікавіше за мій? А де про підвал? Де про трупи? Ми що, нікому нічого не розкажемо? Чи це буде наша весільна таємничка?

В аудиторію зайшов викладач.

Всі встали.

- Добрий день. Я вас довго не затримуватиму. Покладіть всі свої роботи на стіл, і можете бути вільні. Якщо у когось є питання, то через десять хвилин в 114 аудиторії я проводжу консультацію. Приходьте.

Всі попрямували до викладацького столу і по черзі клали свої листочки йому на стіл, після чого повільно виходили з аудиторії.

Назар взяв обидва свої звіти і пішов до викладацького столу. Олена зробила вигляд, ніби збирає сумку, а насправді, слідкувала за кожним його кроком, намагаючись вгледіти, який же саме звіт здасть Назар.

Назар підійшов до столу.

- Назаре, ти так багато хочеш мені розповісти, що написав два звіти? – пожартував викладач.

- Ні, це просто два екземпляри. Один вручну написаний, а другий я на комп‘ютері набрав.

- Ясно, - промовив викладач. – Ну, то здавай.

Назар останній раз подивився на звіти. Його звіт був на сто процентів кращий, насичений подіями, цікавими деталями, припущеннями. А у Олени… Що у неї в звіті? Перераховані поверхи, розписані дати. Хіба хтось запам‘ятає ті дати, хіба ж вони комусь цікаві?