Слава ЗСУ!

Назар посміхнувся.

- Ти розумна…

Олена нічого не відповіла.

- А що буде, якщо я програю, - поцікавився Назар.

- Ти скажеш Карлі, що коли зустрічався з нею, то вже тоді любив мене. І що ніколи не вважав відносини з нею серйозними.

Назар задумався.

- Ти або дуже не любиш Карлу, - промовив він, - або надто сильно ревнуєш мене до неї.

- Розмріявся, - прошепотіла Олена.

- Добре, я згоден.

Олена подивилась на Назара загадковим поглядом.

- То сьогодні вночі?

- Сьогодні вночі…

Був вечір. Дід, Олена та Леся вечеряли. Їм було весело, і вони активно про щось розмовляли.

- Я вже майже повністю розумію вашу мову німих, - посміхнулась дідові Олена.

- Це добре, - промовила Леся. – Ти, взагалі, дуже талановита і розумна.

- Дякую, - промовила Олена і повернулась до Назара. – Чув, Назаре? Я талановита і розумна.

Всі засміялися. Назар нічого не відповів.

- З вашою появою в домі стало світліше! – промовила Леся. – Будинок наповнився якоюсь активністю, діяльністю, розмовами. Мені здається, що у дідуся, навіть, покращилось самопочуття.

Дід махнув головою і щось показав Олесі на пальцях.

Леся засміялась.

- Дід каже, що вже збирався помирати, але коли ви з‘явилися у нього знову з‘явилось бажання жити.

- Назаре, - звернулась Олена. – А ти не їстимеш?

- Та щось нічого в горло не лізе, - відповів хлопець. – До речі, щодо талановитої і розумної… Я теж розумію діда, не гірше за тебе.

- Ну добре, ти теж дуже розумний, - засміялась Леся.

- Не треба мені ваші фальшиві компліменти, - пробурмотів Назар.

Олена та Леся засміялись.

- Я приберу посуд, - промовила Олена і встала зі столу.

Леся теж взяла в руки тарілки і пішла за нею на кухню.