Слава ЗСУ!

- Я нікому не брехала, - тихо промовила вона. – Я нікого не обманюю, ви самі себе обманюєте, бо не хочете вірити у правду.

Ганна сиділа на підлозі у ванні, впершись спиною на пральну машину.

- Ганно, та це ж лише карти. Де докази, що це правда? – шепотіла Клава.

- А темні коси? Це хіба не доказ?

- Та мільйони чоловіків мають темні коси…

- Чудово! – крикнула Ганна. – А ще мільйони чоловіків мають дружин і дітей! Покидьок… Який же він покидьок!

- Ганно, не кажи так. Ти ж не знаєш напевне.

- Не знаю напевно? – у розпачі перепитала Ганна. – Добре, Клаво, подивись мені в очі і скажи, що ти впевнена, що він неодружений, і що ти не віриш у це ворожіння.

Клава сумно опустила очі.

- Бачиш, Клаво, бачиш, - витираючи сльози, кричала Ганна. – Можна було б і без ворожіння здогадатись, що він одружений. На іграшці чек з «Дитячого магазину». З чого б це раптом неодружений чоловік купував своїй дівчині подарунок в дитячому магазині.

- Ганно, ти маєш бути сильною, - промовила Клава.

- Я - дурепа! Дурепа, бо закохалася в нього, а він лише використав мене. Купив синові іграшку, і подарував мені, щоб я нічого не запідозрила. А я думала, це щиро…

Ганна залилася слізьми. Клава сумно зітхнула.

- Ми маємо забути цього покидька, - прошепотіла Клава. – Ти маєш бути сильною.

- Що ж мені тепер робити? Клаво, що ж мені тепер робити? Як же мені тепер поводити себе? Коли він подзвонить…

- Не влаштовуй йому скандалів, - промовила Клава. – Якщо він так спокійно зраджує дружину і сина, то, навряд чи, твій скандал допоможе йому зрозуміти свою помилку. Поводь себе пристойно. Гордо відмов йому.

- Так, - витерши сльози, промовила Ганна. – Мені треба просто відшити його.

- Скажи йому, що ви не підходите одне одному, просто ти не одразу це зрозуміла.