Слава ЗСУ!

- Так, нехай і йому буде боляче, - з посмішкою промовила Ганна.

Клава, побачивши, що Ганна вже не сумує, взяла її за руку і потягла за собою.

- Треба іти до кімнати, - промовила вона, - поки Емма не вбила Нонну за те ворожіння.

Клава і Ганна зайшли до кімнати. Посеред кімнати під музику з тринадцятого карнавалу весело танцювала Нонна.

- А де Емма? – здивовано запитала Клава.

- Їй подзвонила якась журналістка і сказала, що хоче написати про неї статтю. І тому вона побігла в якусь там редакцію.

Клава і Ганна переглянулись.

- Ну що, дівчата, - продовжуючи танцювати, ніби нічого не сталося, промовила Нонна. – Подобається музичка?

- План Б, - голосно крикнув Остап. – Ну-у-у, якщо вам дійсно не підходить план А.

Карла сиділа на підлозі і мовчки гортала якісь папери. Макс насуплено читав якийсь обірваний папірець.

- Оскільки сьогодні ми дізналися, що Карла у нас ворожка, отож пишемо велику об’яву: цілителька Карла вилікує вас від ляку, порчі… Карло, що ти там іще вмієш лікувати? Від сказу…

Макс засміявся. Карла втомлено подивилася на Остапа.

- Остапе, тобі не набридло базарити ні про що? Краще б нам допоміг.

- А який сенс? Карло! Який сенс вам допомагати? – обурився Остап. – Ми сидимо тут уже близько п’яти годин. І з кожною годиною цих Фельченських з’являється все більше і більше! Ми що, до кожного приходитимемо і питатимемо: скажи, а ти часом не спадкоємець великого замку??? Тут і дурень відповість, що спадкоємець!

- Дійсно, Карло! Це безнадійно! – погодився Макс. – Чим більше часу ми проводимо в цьому архіві, тим більше заплутуємо самих себе. Якби ж знайти хоча б іще одне прізвище, хоча б іще якогось родича чи, краще, спадкоємця Фельченських. Тоді більша частина прізвищ одразу відпала б.

- Ви хочете сказати, що ми даремно витрачаємо час? – сумно перепитала Карла. – А я так хотіла знайти справжню людину королівської крові, побачити на власні очі, що таке грація, що таке гідність. Як проявиться її блакитна кров в сучасному житті.