Слава ЗСУ!

- А я хотів отримати диплом з відзнаками про проведену роботу, - зітхаючи, промовив Макс.

- Гей, друзі! Та отримаєте ви свої дипломи! – весело засміявся Остап.

Емма сиділа у кабінеті і дивилася у вікно. Ліна з серйозним виразом обличчя щось писала.

- І що? Що далі? – нарешті відірвавшись від написаного, запитала Ліна.

- Я… Я піднялася, - продовжила розповідати журналістці Емма. – Мені було дуже соромно. Я не знаю, якого кольору було моє обличчя: червоного чи блідого. Пам’ятаю, що було дуже соромно. Я думала, що ніколи в своєму житті більше не вийду на сцену.

- Але ж вийшла! – похвально промовила Ліна.

Емма посміхнулась.

- Це лише завдяки моїй подрузі.

- Насправді, ти... Можна з тобою «на ти»? – перепитала Ліна.

- Звісно. Звісно, можна.

- Ти підкорила усіх, коли після такого вийшла на сцену. Ти просто перестрибнула всю гордість, всі амбіції… Ти просто довела, що гідна бути королевою!

- Але, на жаль, королевою стала не я, а Ірина, - перебила Емма.

- Ні, ти мене не розумієш! – впевнено продовжила Ліна. – Я маю на увазі не королеву краси. Я маю на увазі справжню королеву, яку з дитинства виховували по усім правилам. Ти не просто вродлива, ти – вишукана!

- Дякую, - прошепотіла Емма журналістці. – Мені приємно, що я справила на тебе таке враження.

- Можна у статті залишити твоє ім’я?

- Звичайно. Можеш, взагалі, писати, що хочеш. Я знаю, що робота журналістів у тому і полягає, щоб з нічого зробити щось. Можеш, навіть, додумати щось, якщо вирішиш, що так буде цікавіше.

- Дякую… Слухай, а які у тебе відносини з Іриною, з тією, що зайняла перше місце?

- О-о-о, це окрема історія! – голосно промовила Емма. – Ми терпіти одна одну не можемо! Вона, мабуть, від щастя просто шаленіла, коли я гепнулась посеред сцени.