Слава ЗСУ!

Ліна уважно подивилась на Емму. Дівчина продовжила:

- Потім спробувати висушити підвал і весь госпіталь. Потім ще раз дезінфікувати. І тільки після цього розпочинати поховання людей.

- А де ж ми гроші такі візьмемо? На поховання, на дезінфекцію? Може, в мера попросити?

- Ні, мер не дасть! – впевнено промовила Емма.

- Чому ти так думаєш?

- Бо мер жаднючий! Якщо він прийняв рішення зрівняти будинок з землею, то це лише через те, що на це піде найменше грошей. Я подумаю. Де можна взяти гроші?.. Я подумаю і потім тобі скажу.

Був ранок. Машина Остапа під’їхала до нотаріальної контори.

Біля входу вже стояла Карла та Максим.

- Можна було б хоча б не запізнюватись, - з-під лоба промовила Карла.

- Ну вибач, - посміхнувся Остап.

Всі зайшли в кабінет юриста. Юрист вийняв з чемодану якісь документи і роздав їх усім присутнім.

- Де треба підписатись? – запитала Карла, навіть, не дивлячись, що написано в документі.

- На кожному папері, - відповів юрист, - і в кінці напроти свого імені.

Карла підписалася. Максим зробив те саме.

- Ось гроші, - крикнув вслід Остап.

- Залиш їх у подарунок своїй божевільній подружці, - крикнула вже за дверима Карла. – Нехай буде їй на лікування в психіатричній лікарні.

- Добрий день, шановні телеглядачі. Я рада вітати вас на нашому каналі, - промовила журналістка. – І сьогодні ми завітали не будь-куди, а в найбільш історичне і найпопулярніше (в силу останніх подій) місце – в замок графа Полонезького, куди нас люб’язно запросила Емма Красовська. Доброго дня вам, Еммо.

- Добрий день, - промовила Емма в камеру.

- Наскільки я знаю останнім часом ви ведете всі справи, пов’язані з реставрацією замку. Скажіть, будь ласка, на якому етапі зараз знаходиться замок і як скоро наші телеглядачі зможуть відвідати його самостійно, а не з допомогою телекамер?