Слава ЗСУ!

- Ні, навіть, не так, - промовила Ліна. – В цю кімнату може зайти лише людина роду Полонезьких.

- Тобто, ти? – посміхнувся Остап.

- Так.

- Але ж ти була в замку, і не бачила ніяких дивних дверей, - посміхнувся Остап.

- Це дрібниці, - промовила Ліна.

Вона дістала з сумки блокнотик, ручку, і швиденько записала свою нову ідею.

Почувся дзвінок в двері

- А ось і Емма! – радісно промовила Ліна.

- Та ні, це не може бути Емма. Вона, коли дзвонила, то була ще біля замку. За цей час, мабуть, і на літаку б не встигла долетіли.

- Хто там? – підбігши до дверей, запитала Ліна.

- Це Ганна, - пролунала відповідь за дверима.

- О, Ганно, заходь, - весело промовив Остап.

- Ти вчасно, зараз прийде Емма.

- Дякую, - закриваючи за собою двері, промовила Ганна. – Я на пару хвилин.

- До речі, Емма привезе тортик, - весело промовив Остап. – Тому краще швидко не тікай.

Ліна дописала в блокнот якісь записи і відклала його в сторону.

- Ну розповідай, що в тебе сталося? - запитала вона. – Бо я ж бачу, що щось вже не так.

- З чого ти взяла, ніби щось не так, - перепитала Ганна.

- Та. Інтуїція журналіста.

- Просто якось дивно. Мій таксист попросив весілля відкласти. Каже, треба ще грошей назбирати.

- Йому ще мало? Скільки ж йому треба? – запитала Ліна.

- Не знаю… А ще вчора…

- Що вчора?

- Знайшла іграшку в його машині… Машинка маленька без одного колеса…

- Ого! – зітхнула Ліна. – І як він це пояснив?

- Ніяк, - відповіла Ганна. – Я в нього не питала…

- Ясно, - стиснувши губи, промовила Ліна.

- Просто чомусь згадала Нонну. Вона ж наворожила, що в нього дитина і дружина…

- Яка дружина, Ганно? - перебив Остап. - Ти ж казала, що він паспорт тобі показав. Сама казала, що він не одружений.