Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Не дзвони…

- Чому?

- Клади трубку, не буди її.

Ліна поклала трубку і, нічого не розуміючи, підійшла до Олени.

- Що сталося?

- Там нічого немає, - сумно промовила вона. – Це лише гіпотеза і, нажаль, нічим не підтверджена.

- Звідки ти знаєш? Треба розкопати!

- Ні, там нічого немає. Якби там було хоч щось, я б це відчула.

- Я нічого не розумію.

- Повір мені, Ліно. Кімнати там немає…


Василь сидів посеред саду і вимальовував саморобним пензлем на плоскій дерев’яній дошці.

Навколо нього бігала Марічка і щось наспівувала.

До Василя підійшла Ява.

- Вже мусимо обідати, - промовила вона.

Василь не відривався від роботи.

Ява зайшла ззаду, намагаючись побачити намальоване.

- У мене нічого не виходить, - сумно промовив він.

Ява поклала йому руку на плече і жалібно подивилася на нього.

- Я, ніби усе пам’ятаю, а потім знову чомусь забуваю.

- Пам'ять вертається не одразу, на все свій час, - втішаючи, промовила дівчина.

- На все свій час, - безнадійно повторив Василь. – Мені сьогодні знову наснився той сон… Я іду… Чи їду… Я не знаю. Я в лісі. А вона іде назустріч і посміхається. І я так виразно бачив ті зелені очі, і обличчя, як сніг, і вуста… І сніжинки, які заплуталися в волоссі. І виблискували на сонці. А коли прокинувся – знову усе забув.

- Василю, - жалібно промовила Ява. – Не переживай. На. Випий трави.

Василь узяв в руки глечик з лікувальною травою і натхненно почав пити.

Ява лише сумно гладила його по плечу.

Чи згадає він хоч що-небудь колись. Чи вже ні…

- Знаєш, раптом промовила дівчина. – Завтра вранці я піду до лісу і назбираю такої трави, що ти обов’язково все згадаєш. Я приготую її за іншим рецептом. Не за тим, що батько мене вчив, а за тим, що прабабуся моя колись навчала.

Попередня
-= 300 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар