Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Іди собі, бабо, - промовила Ява. – Не хочу нічого чути від тебе.

- А чому ж? Мені і рука твоя не потрібна. Я і так все знаю.

Ява піднялася з трави і, щосили тримаючи маленьку Марічку, відійшла від бабці на кілька кроків.

- Ходімо, Василю. Нам час до хати. А ти іди, бабо, не зачіпай нас.

- Буде в тебе весілля, - крикнула бабця услід. – Дуже скоро!.

- Брешеш ти все, бабо. Яке ж весілля? Хто ж у піст свататиметься? – іронічно запитала Ява і потягнула Марічку за собою.


Ліна сиділа на дивані і натхненно жувала ковпачок ручки, заглибившись у свою писанину.

- Ліно! – голосно крикнула Емма. – Викинь, нарешті, з рота ковпачок. Коли ти попрощаєшся з цією дурною звичкою?

Ліна посміхнулась.

- У мене по-іншому не думається.

- Ага, звичайно, - засміялась Емма. – Не думається.

- Ну, може, думається, але дуже-дуже повільно.

- А з ковпачком в роті набагато швидше і продуктивніше.

Емма поставила на стіл піднос з чаєм і сіла біля Ліни на диван.

- Над чим працюєш?

- Я пишу про графа… Все ще про свого графа…

- Можна? – простягнувши руку до паперів, запитала Емма.

- Ні, ні! Ні в я кому разі. Це погана прикмета, коли хтось читає роман до його закінчення.

- Це буде роман? Історичний?

- Ні, історії буде мало. В основному кохання…

- Кохання? – здивувалася Емма. – Нічого собі.

- Так… Я, здається, сама вже закохалася по вуха в свого графа. Я намагаюсь виправдати його. Насправді, не всі чоловіки такі брехуни і лицеміри. Це просто ми їх бачимо такими через свої чорні окуляри. Я думаю є погані люди, а є хороші, і це не залежить від статі. Є зрадники, а є вірні своєму коханню. І ніякого відношення до того, чоловік ти чи жінка – це немає.

- Може й так…

- Я все думаю про Ганну і її чоловіка. Знаєш, вони правильно зробили, що пішли від нас, навіть, якщо і назавжди. Вони мають бути разом, жити разом і слухати лише одне одного. І більше нікого. Ми своїм світоглядом лише все паскудимо. Ми не вміємо прощати і забувати. Все, що трапилось з нами поганого – лишається в нас самих, бо ми самі його не хочемо відпустити. Ми тримаємо погані спогади у собі, бо нам подобається бути ображеними, бути жертвами. Розумієш…

Попередня
-= 305 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар