Слава ЗСУ!

- Роду Фельченських? – крикнув Остап. – Так це ж чудово. Фельченський – потомок Полонезького. Його дочка – Катерина Фельченська одружилася з племінником короля Станіслава ІІ, тому і не дивно, що у потомка короля є якісь родові колекції. Він хоче віддати їх твоєму музею?

- Не знаю. Кажу ж, нічого не зрозуміла. Знаю лише, що скоро він приїжджає.

- Що ж ти робитимеш?

- До того часу, поки він добереться, найму перекладача.

- Слухай, я тут додому купив їжу. Суші. Хочеш, давай з’їмо їх зараз. Ти ж, мабуть, голодна.

- Давай, - зраділа Емма. – Я, дійсно, голодна. Дуже-дуже.

Емма одним махом згребла всі папери зі столу. Остап вийняв з пакету запаковані суші.

- Я чай поставлю, - промовила Емма.

- Давай.

- Слухай. А що далі було? – запитала Емма.

- Ти про що?

- Ну, дочка Фельченського одружилася з племінником короля. А далі що?

- В них народилася донька – Констанція. Вони назвали її так на честь королеви.

- І далі що?

- Вона одружилася зі своїм двоюрідним братом - Олександром Фельченським…

- Нічого собі.

- Так. І в них народилася Емілія Фельченська – бабуся Ліни.

- Ти так добре це все знаєш… Зможеш дітям розповідати на ніч, як казку.

- Ага… Бери палички. Вмієш їсти паличками?

- Та так, не дуже. Якось пробувала.

Емма і Остап сіли навпроти і почали їсти суші.

- Так, - продовжив розмову Остап. – Не лише розповідатиму казку, а й зможу в музей зводити. Завдяки тобі у нас же тепер справжня історична батьківщина графа.

- Зможеш. Я старатимусь, - посміхнулась Емма.

- Якщо, звичайно, ніхто нічого поганого твоєму замку не заподіє, - промовив Остап, пхаючи у рота цілу сушу.