Слава ЗСУ!

- Лише удвох? – перепитала Емма.

- Так, удвох. Вийдіть усі.

- Я нікуди не піду, - заявив Остап.

- Остапе, вийди! – крикнула Олена.

Остап глянув на Емму.

- Остапе, дякую, все нормально. Не треба нічого.

Всі вийшли за двері.

Олена сіла навпроти Емми.

- Дай мені листок і ручку.

Емма підсунула до неї блокнот і віддала свою ручку.

Олена сіла і почала малювати схему замку.

- Дивись, спочатку замок був от таким. Таким його зобразили на стіні замку. Для цього зображення вибрали зручний камінь, на якому легко було малювати. Кімната графа була в цьому місці. В третьому коридорі. Але потім, замок вирішили розширити. Я думаю, це через те, що крайня стіна була погано укріплена. З цієї сторони добудували ще одну стіну. Вийшла величезна кімната – там зараз бібліотека. Вхід в бібліотеку зробили із західної сторони. Це і не дивно. Бо якщо спочатку ця стіна була боковою, тому й не виникає питань, чого в ній немає дверей. Після того, як добудували цю стіну, з’явилася ця кімната, - Олена показала пальцем на намальованій схемі. – Вхід в неї зробили з цієї сторони, а тут доробили коридор. І саме тому вийшло так, що кімната, насправді, розмістилася не в третьому, а в четвертому коридорі.

- Олено, - промовила Емма. – Це все дуже цікаво. Але цей замок досліджували до тебе багато людей, і ти думаєш, що жоден із них не подумав, що кімната може бути на коридор далі.

- Еммо, я простояла годину, дивлячись на схему! І до висновку свого дійшла завдяки товщині ліній в схемі на стіні.

- Неймовірно, Олено! – засміялась Емма. – Лише лінії на стіні… Які важливі докази! Ти хочеш зруйнувати пів замку, через різну товщину ліній на стіні.

- Еммо, але так і є. По цій товщині можна зробити багато висновків. Подумай сама, у тебе є місце на кам’яній стіні, де тобі легко малювати, а є місце, де важко. Хіба б малювала ти, там де важко?