Слава ЗСУ!

- Ні, Ірино! Ми знайдемо тобі роботу. Ти розумна, талановита. Ще й гарна. Тебе обов’язково візьмуть на роботу.

- Що вона говорить? – схвильовано питала Емма. – Що? Вона шукає роботу?

- Так, - пошепки відповіла Марта, закриваючи рукою трубку. – Переживає, що не знайде роботу і, взагалі, не хоче вертатися.

- Дай мені, дай я з нею поговорю! – промовила Емма і видерла з рук Марти трубку. – Ірино, привіт!

- Привіт, Еммочко, рада тебе чути.

- Я теж рада тебе чути. Я хотіла тебе спитати. Моя секретар звільняється через вагітність. Тому я шукаю секретаря і помічника в офіс. Мені потрібна дівчина розумна, старанна, талановита і приємної зовнішності. Може, у тебе є хтось знайомий, кого ти можеш мені порекомендувати? У тебе ж багато вродливих подруг.

- Я! Я! – крикнула Ірина. – Візьми мене секретарем. Я розумна, старанна, і вродлива.

- О-о-о, точно! – промовила Емма. – Як я зразу не подумала? Я ж можу взяти тебе.

- Так, так! – промовила Ірина. – Не наймай нікого, я скоро приїду.

- Добре, Ірино. Я почекаю тебе. Приїзди якнайшвидше. Ми тебе усі чекаємо.

- Дякую, Еммо! Якби ти лише знала, яка ж ти, насправді, чудова.

- Бувай.

Емма передала трубку Марті.

- Ти - молодець! – промовила Ганна Еммі. – Все зробила правильно.

Всі оточили Емму, а вона із задоволенням розповідала, про що вона говорила з Іриною.

Марта поклала телефон на місце.

- Все, зв'язок обірвався, - промовила вона.

- Шкода.

- Так, - відповіла Марта. – Але Ірина така щаслива. Ти - молодець. Вона переживає, але видно, наскільки їй зразу стало легше.

- Вона зрозуміла, що комусь тут потрібна.

- Так, ми вже, навіть, домовилися, що коли приїдемо, то підемо в магазин купляти їй офіційний одяг, - радісно розповідала Марта. - Вона ж переживає, що у неї немає ні піджака, ні спідниці пристойної.