Слава ЗСУ!

- Сережки? Перший раз чую! – здивовано промовила Ганна. – Ти ж казала, що він знайшов твою подругу!

- Так! Просто я так раділа, що побачила Нонну, що зовсім забула повідомити вам про сережки.

- Ну, то швидше вже показуй!

Емма побігла у кімнату, і дівчата, забувши, що збиралися додому, швидко побігли за нею.

- Ось вони, - витягнувши з шухлядки пакетик, весело промовила Емма.

Клава відкрила пакетик і дістала сережку.

- Але тут лише одна, - здивовано промовила Клава.

- Там має бути дві, - впевнено відповіла Емма. – Я обидві туди клала.

Клава віддала Еммі пустий пакетик та одну сережку. Емма почервоніла від злості.

- Може, ти одну загубила? - втішаючи, запитала Ганна.

- Ні, я точно пам’ятаю, що обидві поклала до пакетика!

- А може, одна десь випала, - знову промовила Ганна.

- Ганно, пакетик був зав’язаний. Якби випала одна, то випала би і друга. І взагалі, якби я їх загубила, то загубила б одразу з пакетиком! – у розпачі крикнула Емма.

- А де ж вона могла дітись? – сумно запитала Клава.

Емма відвернулася до вікна.

- Дівчата, вам вже мабуть час іти додому, - тихо промовила Емма. – Я не те, що вас виганяю, просто у мене зараз поганий настрій, і я можу випадково на вас зірватися.

Клава і Ганна вийшли з кімнати і попрямували до дверей.

- Може, з тобою все ж залишитися? – тихо запитала Клава.

- Ні, - впевнено відповіла Емма. – Я маю поговорити з Нонною на одинці.

Остап зайшов в архів. Посеред кабінету у купі паперів сиділа Карла.

- Карло, - тихо промовив Остап.

Карла нервово здригнулась.

- Господи, Остапе, як же ти мене налякав. Що ти тут робиш? Вже о пів на дванадцяту ночі.

- Я вирішив тобі допомогти.

- Ти? Допомогти? – перепитала Карла. – Я приємно здивована!

- Куди треба іти? – запитав Остап.