Слава ЗСУ!

- Еммо, давай я поведу тебе на кілька вдалих побачень, - крикнув Остап. – Ти після цього вийдеш за мене?

- Остапе, нащо цей цирк? Якби ти мене любив, то зізнався б мені у коханні! І не думав би про мене бозна що, наприклад, те, що я можу зустрічатися з чоловіком через гроші!

- Ще скажи, що ти його кохаєш?

- Кохаю, - крикнула Емма.

Остап глибоко вдихнув, намагаючись зберігати рівновагу. Олена уважно спостерігала за ним, намагаючись впевнитись, що він досі веде машину.

- Приїхали, - промовила Олена.

Остап сидів у машині незворушно.

- Пішли, - промовила Емма.

Олена трохи прочинила двері. Остап не ворушився.

- Остапе, а ти ідеш?

- Щось мені не хочеться іти на вечірку. Я додому поїду.

Емма ображено глянула на Остапа, вийшла з машини і попрямувала до офісу.

- Еммо, - крикнула Олена. – Не зачиняй дверей, я зараз прийду.

Емма зникла за дверима.

- Ну що ти робиш, Остапе? - крикнула Олена. – В тебе в голові розум є?

- А що мені робити?

- Остапе, вона і не здогадується про твої почуття! І це не дивно! Бо ти їй ніколи ці почуття не показував. Так будь для неї другом. Якщо вона каже, що кохає, значить кохає, і якщо одружується – значить щаслива з ним. І ти маєш її підтримати.

Олена схопила Остапа за руку і потягнула за собою в офіс.

В офісі Емми вже зібралися багато журналістів, а також просто охочих поспілкуватись з графом. Двері були відчинені настіж. Остап і Олена зайшли в зал для презентацій.

- Еммо, зайча, - промовила Олена. – Я можу допомогти якось? Може, щось порізати на стіл?

- Та ні, дякую. Ганна і Марта вже все зробили.

- Тобто всі вже знають, окрім нас? – ображено перепитала Олена.

- Т-с-с-с, - прошепотіла Емма. – Ніхто не знає. Я просто запросила всіх на вечірку, поспілкуватися з графом.