Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Коли? Коли це було? – кричала Карла.

- М-м-м… Нещодавно…

- Олено, знаєш що… А знаєш що, іди до біса.

Карла повернулася і побігла сходами вниз.

Олена незворушно стояла на сходах і проводжала колишню подругу очима.

Ззаду підійшов Остап.

- Олено, я шокований, - промовив він. – Звідки в тебе така інформація? Я все життя думав, що замок збудував граф Ризький. Я, звичайно, читав теорію Годецького, але не знав, що її хоч хтось підтвердив. Коли її підтвердили?

- А-а-а, - махнула рукою Олена. – Вчора…

- Лише вчора? – засміявся Остап.

- Ага. У нас в інституті була конференція. Там про це говорили.

Олена і Остап зайшли назад у зал.

В залі був якийсь надто піднятий настрій. Всі якось надто емоційно щось обговорювали. А посеред зали стояла Емма і обнімку зі Станіславом.

- Що сталося? – запитав Остап.

- Не знаю, - знизала плечима Олена. – Але ми явно щось пропустили.

- Треба в когось спитати.

Остап підійшов до столу і побачив у натовпі Влада.

- Влад! – промовив він, подаючи руку.

- Остапе, друже, привіт. Як твої справи?

- Нормально все… Нормально.

- Пішли он там сядемо, поговоримо.

Остап і Влад пішли до вікна, де було не так людяно.

- Що сталось? Чого такі всі емоційні?

- А ти не чув? – засміявся Влад. – Емма та Станіслав оголосили про свої заручини. Навіть, назвали дату весілля. Ти не знав?

- Та знав, - сумно відповів Остап. – Сьогодні дізнався…

- І як ти? Тримаєшся?

- Як бачиш, тримаюсь. Ти як?

- А що я? – засміявся Влад. – Я ні на що і не сподівався.

- Добре тобі…

- А ти сподівався? – запитав з сарказмом Влад.

Остап посміхнувся.

- Знаєш, - промовив він, - я весь час чогось боявся. Може, спричинити їй біль, а може, серйозних відносин. Емма не така дівчина, з якою можна покрутити два дні і забути. Ми не були разом, але вона щодня була поруч зі мною. Вона була розчарована у всіх чоловіках і, може, це трохи егоїстично, та мене це влаштовувало. А зараз вона з іншим. І я… Я просто не знаю, що мені робити. Я точно впевнений, у мене був шанс. Був. Я ним не скористався. Я тепер спати не можу через свої ревнощі. А тепер ще й весілля. Як мені жити тепер без неї? Я не знаю.

Попередня
-= 427 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар