Слава ЗСУ!

- Так, - зітхнув Макс. – Їх п’ятеро, і хтось із них точно Королева. Якби ж лише знати хто.

- Ліно, заходь, - весело промовила Катріна.

- З днем народження, пані шеф, - сумно промовила Ліна.

- Дякую, сідай. Я прочитала твою статтю.

Журналістка опустила очі.

- Ліно, сонечко, про що я просила тебе написати? – запитала Катріна.

- Про моделей, пані шеф…

- А про що ти написала?

- Про відьму, зелені черевики, сережки, і зовсім не про модельне життя…

Катріна посміхнулась.

- У тебе в голові одна містика, нічого реального… Але ти знаєш, мені це подобається!

- Подобається? – недовірливо перепитала Ліна.

- Ну, не те щоб дуже, але думаю, трохи містичного не завадить. Ми надрукуємо цю статтю.

- Дякую, пані шеф, - радісно промовила Ліна.

- А ти поки що працюй над продовженням.

- Серйозно?

- Так, можливо, ми зробимо такий собі серіал про дівчинку-модель та її заздрісну подругу-відьму.

- Ви серйозно? Ви не передумаєте? – зраділа Ліна.

- Ти, поки що, працюй, а так подивимось. Подзвони тій моделі, може, вона тебе іще на якусь фантастику надихне.

Емма відкрила очі. За вікном давно був ранок.

- Нонно? – голосно промовила Емма.

Відповіді не почулося.

Емма встала з ліжка і вийшла в коридор. В квартирі нікого не було.

- Господи, невже вона дійсно ночувала на вокзалі?

Почувся телефонний дзвінок.

- Алло!

- Привіт, Еммо. Це Ліна. Як ти?

- Жахливо. Вчора посварилася з Нонною, і вона пішла з дому…

- То ти маєш радіти, - засміялась Ліна.

- Якби ж то. Їй же нема куди іти. Я, навіть, двері на ніч не замикала, надіялась, вона повернеться.