Слава ЗСУ!

- Це Емілія Красовська, - промовив Макс, пильно вдивляючись в листочок.

Ліна і Емма вийшли із таксі, продовжуючи розмову.

- І що?

- А що я могла сказати? – сумно посміхнулась Емма. – Що мені треба було зробити? Так само обливати її брудом, як вона це робила?

- Я б, мабуть, так і зробила, - задумалась Ліна. – Я б, напевно, навіть, не думала, а швиденько побігла і дала б їй в пику.

Ліна і Емма підійшли до дверей квартири Руслана.

- Ходімо, двері мають бути відчиненими! – засміялась Емма. – Для друзів!

- Ні, зачекай, - попросила Ліна. – Хочу знати, що ти сказала тій журналістці.

- Навіщо? – засміялась Емма.

- Хочу знати, як в цій ситуації вчинила б королева, - відповіла Ліна.

- Я нічого не робила. Сказала, що бажаю Ірині успіху в Італії, сказала, що вважаю її достойною… І все.

Емма відчинила двері і зайшла у квартиру. Ліна, шокована відповіддю, залишилась стояти на площадці.

Емма пройшла по коридору і відчинила Русланову кімнату.

- То хоч мене почекай, - нарешті промовила Ліна, відійшовши від шоку.

Але в той момент Емма її вже не чула. Відкривши двері кімнати, вона побачила, що на дивані, Руслан пристрасно кохав іншу жінку.

Декілька секунд Емма стояла незворушно, намагаючись тримати себе у руках.

Ліна підійшла до дверей і зазирнула у кімнату.

- Господи, Еммо! – злякано крикнула Ліна, побачивши цю картину.

Руслан різко відірвався від дівчини і нарешті побачив Емму.

- Еммо, це не те, що ти подумала! – крикнув Руслан, натягаючи на себе ковдру.

Емма розвернулася і швидко пішла до виходу. Ліна побігла за нею.

Руслан вскочив з ліжка, і натягнувши на себе перший одяг, який потрапив йому під руку, побіг за нею.