Слава ЗСУ!

- Ну добре, встаю…

Емма сіла на ліжко і ногою почала присовувати до себе капці.

- Швидко фарбуйся, а я приготую тобі каву, - командно промовила Клава.

- Зовсім забула про цей дурнуватий конкурс, - зіваючи, пробурмотіла Емма.

- Мабуть, гарно вчора відсвяткувала День Народження, якщо сьогодні вже нічого не пам’ятаєш, - посміхнулась Клава і вийшла за двері.

- А де Ганна? – запитала Емма, намагаючись розчесати заплутані коси.

- До вашого відома, пані, - крикнула з кухні Клава, - Ганна чекає вас у таксі. Розважає таксиста, щоб тому не набридло вас чекати.

Емма посміхнулася.

Нонна встала з ліжка.

- Ти кудись ідеш? – сухо запитала вона Емму.

- Так, мені треба іти. Ти почекай мене, добре? Їжа в холодильнику, відеомагнітофон у залі. Коротше, почувайся, як удома. Я скоро повернуся.

- А куди ти ідеш? – запитала Нонна.

- Я іду на конкурс! – гордо відповіла Емма, одягаючи сукню.

Нонна голосно засміялась.

- І що дасть тобі цей конкурс? – з сарказмом запитала вона.

- Якщо я стану переможницею, то поїду на конкурс в Італію. А, навіть, якщо і не переможу, то, все одно, отримаю багато грошей. Мене можуть помітити різні продюсери та фотографи, і якщо я комусь сподобаюсь, то пізніше отримаю пропозиції про роботу.

- Я не хочу, щоб ти перемогла, - раптом випалила Нонна.

Емма зніяковіло подивилася на подругу.

- Ну-у-у, - не знаючи, що сказати, знизала плечима Емма, - принаймні, щиро…

В кімнату зайшла Клава.

- Ось твоя кава. А ось твої зелені туфлі.

- Клаво, познайомся, це моя подруга Нонна з Грузії.

- Дуже приємно, я - Клава.

Нонна нічого не відповіла і лише скептично подивилася на туфлі.

- А чому зелені?