Слава ЗСУ!

- А над чим працюєш? – запитала Вікторія.

- Як завжди, стовпчик «жіночі історії». Про моделей пишу, - сумно відповіла Ліна.

- І як?

- Ніяк! Ти ж знаєш, у мене душа до фантастики лежить, а не до мильних опер!

- То писала би фантастику!

- Із задоволенням, люба моя! – засміялась Ліна. - Якби ж мені лише хтось платив за ту фантастику.

- Та-а-ак, проблемно! Але я думаю, тобі вдасться. Остання твоя мильна опера була, навіть, дуже непогана.

- Яка? – не зрозуміла дівчина.

- Ну, про того хлопця, який почав курити марихуану. Ти класний сюжет придумала.

- Якби ж то, придумала, - зітхнула Ліна. – Це мені сусідка розказала про свого сина… А я лише написала про його життя

- Слухай, - раптом промовила Вікторія. - А ти би сходила в якесь модельне агентство, знайшла б якусь модель. Може, і вона б тобі якусь історію розповіла. А ти би написала про її життя.

- Та ну…

- Чого ти? Будь-яка модель погодиться попасти на сторінки жіночого журналу. Хочеш дам тобі адресу одного агентства.

- Ну…

- Пиши. Вул. Вечірня, 25. До речі, завтра у них відбірковий конкурс краси. Подивишся, як це все насправді відбувається, поспілкуєшся з моделями і буде тобі стаття.

- А о котрій той конкурс?

- Здається, о десятій. Мій чоловік буде там суддею. До речі, прослідкуєш, щоб він там не загравав з моделями.

- Добре. Бувай.

Був ранок. Клава зайшла в кімнату. На дивані, ще, навіть, не роздягшись з минулого вечора, спали Емма та її нова подруга Нонна. Клава у розпачі підбігла до ліжка.

- Еммо! Ти при своєму розумі! У тебе через півгодини конкурс, а ти ще, навіть, не нафарбована.

- Я… Я, мабуть, не поїду, - натягуючи на себе ковдру, сонно промовила Емма.

- Не поїдеш? – крикнула Клава. – Ну це вже ні! Я заради тебе зібрала таку групу підтримки! У мене, навіть, бабуся іде за тебе вболівати, а ти - нахабно спиш!