Слава ЗСУ!

Пилип посміхнувся.

- Існує одна легенда, - промовив він. – Граф Полонезький помер дуже рано. Його поховали в саду, навпроти алеї. Там була могила і стояв хрест. Замок довгий час пустував. Війни, революції занедбали його. Крадії винесли звідси все, що можна було винести: золото, картини. Не залишилось нічого цінного, лише розмальовані стіни… Але людська натура ненаситна. Років десять назад двоє студентів, гарно вивчивши історію замку, знайшли якісь папери, які свідчили про те, що на шиї графа мав висіти дорогоцінний камінець. На сьогодні ціна цього камінця складала би близько п’ятдесяти тисяч доларів. Вони вирішили розкопати могилу і забрати камінець собі.

- Які безсоромні, - промовила Ліна. – І що, розкопали?

- Розкопали, - промовив Пилип. – Розбили надгробник… Але ані графа, ані камінця там не було…

- Як же? А де ж дівся граф?

- Замість графа в гробу лежали рештки якоїсь речовини та фігура людини, виліплена з піску. Аналіз показав, що та речовина – звичайна тканина.

- Тканина? Пісок? – не зрозуміла Емма.

- Так. Є інформація, що граф безслідно зник, і його слуги, щоб не викликати підозр і паніки серед народу, поховали, замість свого хазяїна, виліплене з піску тіло та накрили його одягом графа.

- Неймовірно! Оце так…

- Коли почали досліджувати замок, знайшли багато паперів, які підтверджують, що граф зник саме в замку. Були зібрані письмові свідчення слуг, дружини, які підтверджують, що граф не виходив в ту ніч. А отже, в замку десь є потаємна кімната, де захотів усамітнитись граф.

- Зі своїм дорогоцінним камінчиком? – хитро перепитала Емма.

- Ні! – заперечив Пилип. – Дарма ви так. Ви уявляєте, що можна буде знайти в тій кімнаті. Він міг писати там, міг творити. А ці речі цінніші за камінець.

- А дружина? – запитала Ліна. – Що відомо про дружину?

- Кажуть, граф настільки любив її, що присвятив їй усе своє життя. Вона була простою селянкою, дочкою сільського ворожбита… Не знаю, чи кохала вона його…