Слава ЗСУ!

Викладач мовчки сів на місце і відкрив підручник. Звісно, хіба ж міг він щось відповісти на таку палку промову, та ще й синові декана.

Остап подивився на Карлу, чекаючи подяки та похвали за вчинок. Але Карла нічого не відповіла. Вона пильно подивилася навколо. Які ж, насправді, в цих людей проблеми: пари, запізнення, лекції. Господи, який же, насправді, обмежений цей світ.

Ліна відкрила двері і поставила валізу в коридор.

Емма вийшла із кімнати і здивовано подивилася на Ліну.

- Я до тебе з валізою, - посміхаючись, промовила Ліна.

- Добре, - нічого не розуміючи, проговорила Емма. – А де ти була весь день? Я до останнього намагалась тобі додзвонитись.

- Я змінила номер мобільного, - відповіла Ліна. – Щоб мій чоловік ніколи не зміг знайти мене.

- Правильна думка, - посміхнулась Емма.

- Бо я з ним розлучилась…

- Що? – здивовано перепитала Емма. – Як розлучилась?

- Пішла до міської ради, - сідаючи на диван, промовила Ліна. – Як виявилось, якщо у нас немає дітей, то нас можуть розлучити і без його згоди. Десь приблизно через два-три тижні я вже буду вільна.

- То це ж прекрасно! – крикнула Емма. – Треба відкоркувати шампанське з цього приводу!

Емма дістала з бару пляшку шампанського та два високих бокали.

- Боже, стільки років мучилась, і нарешті отримаєш бажану свободу, - весело промовила Емма. – Скажи, хто ж надихнув тебе на такий серйозний вчинок? Я вже думала, ти ніколи не наважишся на таке.

- Твоя Нонна мене надихнула, - посміхнулась Ліна.

Емма здивовано подивилась на подругу.

- Серйозно, - продовжила Ліна. – Я прийшла до неї, а вона почала говорити мені…

- Про що? Про одруження?

- Ні, - заперечила Ліна. – Нонна не говорила про одруження. Вона говорила загадками, незрозумілою мовою. Вона говорила про непотрібну мені вудочку, про невдалу риболовлю…