Слава ЗСУ!

- Добре, - відповіла Емма.

- Я вже розпочала роман… Про графа, - промовила Ліна.

- Чудово… Розкажи мені, про що він?

- Я ще не знаю, - посміхнулась Ліна. – Я ще збираю до купи свої почуття. Багато думаю… Боюся помилитися…

- Ти не помилишся, - заспокоїла Емма. – Про що ти думаєш?

- Я думаю, що у графа була коханка…

- Коханка? Та ну, це неправда! Цього не може бути! Він же кохав свою дружину, - заперечила Емма.

Ліна засміялася.

- А хіба ти так само не була впевнена в тому, що Руслан кохає тебе?

Емма опустила очі.

- Дивись. Всі навколо заздрили тобі, що в тебе такий хлопець. Всі сліпо вірили в його театральні вистави про кохання. Він так задурив всім голови, що тепер мене примушують переписувати історію про зраду. Ніхто не вірить у цю зраду! Всім легше повірити, що ти - самозакохана красуня, яку не влаштовує жодний хлопець, ніж змиритися з тим, що він зрадник.

- Але ж граф… Він же по-справжньому кохав, - тихо промовила Емма.

- А звідки ти можеш знати? Чого ж тоді ходили чутки, що в нього є коханка? Еммо, чутки не з’являються просто так! І коли Нонна наворожила тобі зраду, ти теж не повірила. Але ж треба було повірити! Зараз на питання, чи була у графа коханка, всі одноголосно відповідають: «Ну звісно ж, ні!». А чому ж всі так впевнені? Чому?

- Ти думаєш, граф теж так само майстерно задурив усім голову?.. Якась жорстока виходить у тебе історія.

- Чому жорстока? Ти просто послухай.

Ліна на хвилину замовчала.

- Коли Полонезькому було двадцять років, він закохався в прекрасну дівчину – Яву, дочку місцевого відьмака. Почуття графа були надзвичайно сильними. Він щиро любив дівчину, хотів присвятити їй своє життя, хотів зробити її щасливою. Хотів бути з нею вічно. Він думав, що хотів, бо був засліплений своїми почуттями. Тому і присягнув дружині, що кохатиме її вічно. За це відьмак подарував Полонезькому коштовний камінець, володар якого повинен був жити вічно, але за однієї умови, що і кохання його теж буде вічним. Полонезький прийняв камінець, не вагаючись. Він знав, що такі сильні почуття нікуди не можуть зникнути. Але минули роки… І граф полюбив іншу. Просто вродливу дівчину. Так сталося…