Слава ЗСУ!

- А я не можу брехати! – крикнула Ліна.

- Ти мусиш, ти ж журналістка!

- Ти думаєш, я не намагалась? Я вже триста разів переписувала цю історію. І про освічення писала, і про кохання. А воно все… Несправжнє! Розумієш? Не можу я більше писати про їхній роман, бо між ними вже нічого немає.

- То нехай твоя подруга вернеться до нього, - спокійно промовила Катріна.

- Вернеться? – з жахом перепитала Ліна.

- Так, нехай пробачить йому зраду, - продовжила Катріна. – Думаю, такому чоловікові можна і пробачити.

- Пробачити? – крикнула Ліна. – Катріно, що ж ти хочеш сказати, що якщо він дарує їй квіти, то може її зраджувати?

- Боже, чого ти кричиш на мене? – не зрозуміла Катріна.

- Ні, ти себе послухай! – продовжувала Ліна. – Він її зрадив! Розумієш? Як же йому пробачити? За що? За те, що він весь цей час обманював її, даруючи квіти? Неймовірно!

- Ти просто ще дитина, Ліно, - промовила Катріна. – Всі чоловіки зраджують. Але одні при цьому дарують квіти, а інші - ні.

- Я не збираюся цього слухати, - крикнула Ліна і швидко вийшла за двері.

Емма сиділа на підвіконні.

- Ходімо, Еммо, - крикнула Ліна.

Емма підійшла до подруги.

- Щось знову не так? – запитала вона.

- Не так? Усе не так! – крикнула Ліна. – Ходімо додому.

Емма і Ліна спустилися сходами.

- А що не так? – наважилась запитати Емма, побачивши, що Ліна вже трохи заспокоїлась.

- Ти знаєш, що вона мені сказала? Щоб ти пробачила Руслана, бо він був, насправді, хороший, просто ми, мабуть, за його зрадою цього не помітили.

Емма опустила очі.

- Мені треба написати про вас, - продовжила журналістка. – Вся країна чекає романтичного продовження! А я… Я не можу. Як же мені тепер писати про цього зрадника?

- Хочеш, я помирюсь з ним, якщо тобі так буде легше написати? – тихо запитала Емма.