Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії
Я вкрав «Review-Journal» зі стелажу на парковці, але відразу ж викинув його прочитавши статтю на першій сторінці:
ХІРУРГИ НЕ ВПЕВНЕНІ У ВІДНОВЛЕННІ ОЧЕЙ
БАЛТІМОР (UPI) – Лікарі стверджують, що вони не впевнені в успіху операції по відновленню зору молодого чоловіка, котрий видавив собі очі внаслідок передозування наркотиками у в’язничній камері. Чарльз Іннз мол., 25 років, у четвер ввечері переніс операцію в Мерілендській Центральній Лікарні, але медики стверджують, що пройде кілька тижнів, поки можна буде робити якісь висновки. В офіційній заяві лікарні сказано, що в Іннза не спостерігається реакції зіниць на світло і можливість такої реакції в майбутньому є дуже низькою. Іннза, сина видного Республіканця з Массачусетса, в четвер знайшов у камері наглядач, котрий стверджує, що він видавив собі очні яблука.
Іннза було затримано днем раніше, в середу, коли він ходив голий по сусідству від свого дому. Його оглянули в лікарні й посадили до в’язниці. Поліція та один з друзів Іннза сверджують, що він отримав передозування тваринним транквілізатором.
Поліція повідомила, що наркотик відноситься до розряду так званих РСР, виробництва фармацевтичної компанії «Parke-Davis», котрий не відпускається для людських медичних потреб з 1963 року. Тим не менш, як повідомив представник «Parke-Davis», цей наркотик може бути доступним на чорному ринку.
Представник також повідомив, що ефект від РСР триває не більше 12-14 годин. Проте, його дія в поєднанні з галюциногенами, такими як ЛСД, невідома.
Іннз сказав сусіду минулої суботи, що після першого прийому наркотику його почали турбувати проблеми з очима й він не міг читати.
Поліція стверджує, що ввечері в середу Іннз знаходився в глибокому депресивному стані й був на стільки нечутливим до болю, що навіть не кричав видавлюючи собі очі.
2. Ще один день, ще одна машина…. І ще один готель повний копів
Першочерговим завданням було позбутися Червоної Акули. Вона була дуже помітною. Занадто багато людей могли впізнати її, особливо поліція Лас-Вегасу; хоча, наскільки їм було відомо, вона була вже у Л.А. Востаннє була помічена на трасі Interstate 15 біля Долини Смерті. Зупинена й попереджена в Бейкері патрулем… а потім раптово зникла…
Я подумав, що останнім місцем, де б вони її шукали, була парковка для прокатних автомобілів в аеропорті. Мені в будь-якому разі було потрібно туди, щоб зустріти свого адвоката. Він мав прилетіти з Л.А. по обіді.
Я їхав дуже акуратно, ледве стримуючись від раптових прискорень та зміни смуг, намагаючись не викликати підозри, і коли я потрапив туди, то припаркував Акулу між двома старими автобусами ВПС, на «другосортне місце» за півмилі від терміналу. Дуже високі автобуси. Заховався від паскуд якомога надійніше. Невеличка прогулянка ніколи не зашкодить.
До того часу, як я дістався до терміналу, я вже обливався потом. Але нічого незвичайного в цьому не було. Я завжди добряче пітнію в жаркому кліматі. Одяг наскрізь мокрий від заходу до світанку. Спершу це мене непокоїло, але коли я звернувся до лікаря й описав свою денну норму алкоголю, наркотиків та іншої отрути, він сказав мені повертатись, коли я зовсім перестану пітніти. Це вже буде тривожним симптомом, пояснив він – ознака того, що видільна система мого організму остаточно вийшла з ладу. «Я надзвичайно сильно вірю в природні процеси,» сказав він. «Але у вашому випадку… я ще не мав подібних прецедентів. Треба просто почекати й побачити, що буде далі, а потім працювати з тим, що лишиться.» Я провів близько двох годин у барі поглинаючи Криваву Мері, немов восьмициліндровий двигун, та спостерігав за літаками з Л.А. Я не їв нічого, крім грейпфрута протягом останньої доби, тому моя голова літала вже десь далеко.
Краще слідкуй за собою, подумав я. Є певна межа витривалості людського організму. Ти ж не хочеш, щоб в тебе з вух пішла кров прямо тут і зараз. Тільки не в цьому місті. В Лас-Вегасі вбивають всіх слабких та хворих.
Я розумів це й тримався навіть коли відчував, що разом з потом з мене зараз поллється кров. Але це минулось. Я побачив як офіціантка занервувала, тому примусив себе встати й незграбно поплестися з бару. Мого адвоката ніде не було видно.
Спустився вниз до відділу оренди VIP автомобілів, де я обміняв Червону Акулу на Білий Кадилак-трансформер. «Це прокляте Шевроле принесло мені багато клопотів,» сказав я їм. «Мені здається, що люди насміхаються з мене, особливо на заправках, коли мені доводиться підіймати дах вручну.»
«Що ж… звісно,» сказав чоловік за касою. «Я гадаю, що вам необхідний один з наших Mercedes 600 Towne-Cruiser Special з кондиціонером. Ви навіть можете самі його заправити, якщо бажаєте; ми надаємо таку можливість.»
