Слава ЗСУ!

Раптом, звiдки не вiзьмись, йому на плече сiв електронний горобець.

— Прилетiла, пташечко! — зрадiв той. — Ну, показуй, що принесла. — Вiн квапливо розкрив горобця й аж вискнув вiд радостi, побачивши грошi та жуйку.

— Тепер вони в мене швидко все позабувають! — промовив суперагент, розкладаючи пакетики з гумкою по кишенях. Жувальна гумка теж була одним iз його найулюбленiших засобiв шпигунства: по-перше, для пiдкупу, а по-друге, для лiквiдацiї свiдкiв. Агент знав, що багато хлопцiв люблять жувати гумку, а вiд постiйного жування дитячий розум тупiшає, мозок працює лiниво — i дитина, зробившись дурником, забуває про все на свiтi, окрiм гумки, звичайно. Отак за допомогою гумки Z-003 намiрявся лiквiдувати наших хлопцiв.

Коли ж вiн прочитав листа вiд шефа, то тiльки зловтiшне посмiхнувся: "Ач, пiдвищення за клей обiцяє! Та я, викравши клей, генералом стану, хо-хо!" — I, забувши про конспiрацiю, голосно розреготався.

У пiднесеному настрої Z-003 почвалав далi. I не встиг вiн наблизитись до чергової пивної бочки, як у вусi його пролунав сигнал. Агент стрепенувся й побачив просто перед собою Рубильника. Z-003 вiдразу зосередився, висмикнув зi штанiв давно непрану сорочку без?удзикiв, поправив у кишенi пляшку, щоб її можна було помiтити ще здалеку, й пiдiйшов до молодика.

— Ех, i гарно ж, мабуть, у такий вересневий деньок пивка попити! — заговорив агент, сiдаючи на лаву поруч iз Рубильником.

Той важко повернув голову, втупився каламутними очима в непроханого гостя i прохрипiв:

— Ти що, батя, знущаєшся? Ану, дуй звiдси!

— Ну, ну, голубе, — заспокiйливо поплескав його по плечу "батя", — я ж по-доброму.

— От i вiдвали по-доброму, — скинув його руку Рубильник, — а то тебе зараз у "швидкiй допомозi" повезуть!

— Ви не так мене зрозумiли, — улесливо мовив агент. — Я просто хотiв запросити вас до компанiї, разом по кухлику випити!

Погляд Рубильника трохи прояснiв, вiн уже примирливiше, але все ще недовiрливо зиркнув на "батю" — ач, сам п'яничка, а балакає, наче культурний! — i про всяк випадок мовив:

— Пиво — це добре, але де гульденiв узяти?

— Я пригощаю! — пiдхопився агент i витяг iз кишенi пачку грошей. — За цим дiло не стане, менi б тiльки з хорошою людиною побалакати.

"Пришелепкуватий якийсь, — подумав Рубильник, — та ще при таких грошах! Щось тут нечисто…" Але розбиратися в своїх млявих думках не став, а хутко посунув за "батею" до бочки. Пiсля другого кухля Рубильник повеселiшав i спитав:

— А ти, батя, ким будеш? Багатенький Буратiно?

— Слюсар я, сантехнiк, — скромно опустив очi агент.

— Ги-ги! — реготнув Рубильник: так вiн йому й повiрив! Але вголос нiчого не сказав, бо вiдчув: тут можна погрiти руки.

— Чого тут балакати, — кивнув агент на чергу, — ходiм, у ресторанi посидимо, поговоримо про життя.

"Здається, щось накльовується!" — зрадiв Рубильник, i вони подались до ресторану "Затишок", найкращого в мiстечку…

Тепер Рубильник був у Z-003 в руках — вiн заковтнув наживку! I, щоб не затягувати справи, агент уже пiсля другої чарки заговорив про клей.

Спочатку Рубильник вiдмовчувався, потiм вiднiкувався, та коли сантехнiк запропонував йому за кожну краплину клею по десять карбованцiв, подумав: "Ото щастя пiдвалило! За поганий смердючий клей — така грошва! Все чисто, благородно, бери грошики й катай на пiвдень, до моря й пальм! Але якщо йому так уже потрiбен цей клей, дивись, не продешеви!"

— Нема дурних! — пiдвiвся, вдавши ображеного, Рубильник. — За такий товар — жалюгiднi копiйки…

— Стривайте! — злякано схопив його за рукав агент, — Вашi умови?

Рубильник над усе боявся продешевити, тож тiльки незрозумiле поворушив пальцями в повiтрi.

— Двадцять? — пильно глянув йому в обличчя Z-003.

Рубильник заперечливо хитнув головою

— Сорок! — вiдразу перескочив через десятку сантехнiк.

"Тримайся, щасливчику, тримайся!" — подумки стримував себе Рубильник, якому вже кортiло заплескати в долонi вiд радостi. Та коли агент назвав цифру "сто" — нерви його не витримали! Вiн пiдскочив i, ковтнувши пожадливо слину, вигукнув:

— Згода!

— Тодi рiвно о шостiй я чекатиму вас у скверi, на третiй вiд входу лавi. Ви приносите клей, весь, до крапельки, а я грошi! — I вони вдарили по руках, обоє вкрай задоволенi собою.

У цю мить з пiдвiконня за їхнiми спинами знявся горобець, який тихо сидiв пiд час усiєї розмови дiлкiв, i полетiв на розшуки лейтенанта Євдокименка…

Роздiл тринадцятий

БЕГЕМОТ У ПАСТЦI

Хiба можна собi уявити хлопця, котрий спокiйнiсiнько десь сидiв би, коли навкруги таке дiється? Тож не дивно, що Христофор, Васько та Бевзь — пробачте! — Семен досить скоро почали непокоїтись.