Слава ЗСУ!

— В силу деяких обставин, — зробив паузу, підбираючи слова. — Хотів залишити минуле в минулому. Можна так сказати.

—  І залишив?

— Частково.

— А за що ти сидів?

— Не хочу про це говорити. Джесіка, ти мене допитуєш? — Рой повернувся й видавив з себе не дуже правдоподібну посмішку. — Якась ти бліда. Ти в нормі?

— Частково.

Далі дерева закінчуються і видно автомобільне кладовище. Кабіна грузовика, переламаний навпіл причіп, купа шин попри праву бетонну стіну і з півтора десятка рештків легкових машин попри ліву. Автомобілі та груди металу, що колись були автомобілями, нагромаджені одна на іншу й утворюють несиметричну химерну конструкцію. Вінець композиції — синій Міні Купер із потворною вм'ятиною на половину кабіни. Раніше невелика територія була загороджена зі всіх боків, про що свідчать розкидані скрізь залишки металевої сітки.

Рой під прикриттям сосни вдивляється в приціл.

— Де? — тихо запитав він.

Пройшла ціла вічність, перш ніж Джесіка зрозуміла, що Рой запитує про уламки робота.

— Біля кабіни грузовика.

Вона думає, що скаже в Санаторії, коли повернеться одна. Думає, чи не варто шмальнути в спину Рою чи Меріону, поки є можливість. Думає, що може це й помилка, Меріонів Скінфлі може бути багато. Але чи багато тих Скінфлі сиділи в тюрмі? І Рой-Меріон не з Техасу чи Алабами, а звідси, з Вірджинії. Думає, що буде, як вона таки шмальне, а це все ж виявиться не він? І як вона дізнається він це був, чи ні?

Рой дає команду йти за ним. Метрів сто вони повільно йдуть по відкритій місцевості, поодинокі кущі не заховають двох мандрівників від ворога. Рой — сама уважність, все бачить і контролює. Джесіка дивиться лиш на його спину. Йде, як в поганому, недоброму сні. Знає, що мусить зробити те, чого не хоче. Вона не хоче, щоб Рой був саме тим Меріоном. Вона мусить перевірити. Вся в думках ледь не перечепилась об металеву сітку під ногами, чим наробила добрячого шуму. Рой повернувся й суворо подивився на неї, і ще обережніше продовжив шлях. До кабіни ще метрів 30.

— Моє прізвище Огнєвіч, — хотіла крикнути, але швидше прохрипіла Джесіка.

Вона націлила пістолет на спину Роя. Рой зупинився й опустив голову.

— То це був ти, Меріон Скінфлі?

Рой мовчить. Рука тремтить. Пістолет, здається, вже вислизає з долоні. Що ж ти мовчиш?! Скажи, що це не ти вбив батька!

— Я, — промовив і після паузи запитав: — Тепер ти мене застрелиш?

— А ти скажи хоч одну причину, чому я не маю цього робити?!

Рука з Беретою вже не тремтить, вона витанцьовує. Добре, що Рой цього не бачить. А Рой, як на зло, стоїть і мовчить. Лиш кілька секунд, та вони здаються цілою вічністю. На лисій голові виступив піт, маківка виблискує в променях ранкового сонця. Нарешті, наче набравшись сміливості, Рой мовив:

— В тебе дуже красиві о...

Кінець фрази обірвала коротка черга. Кулі прошили Роя наскрізь, вирвали зі спини шматки плоті та одягу, краплини крові потрапили Джесіці на обличчя.

Сподіваюсь, вам було цікаво. Чому книга називається «Т13»? Читайте продовження на сайті t13.com.ua і дізнаєтесь.