Слава ЗСУ!

- Мій обов’язок розповісти про все.

- Що ж, сідайте.

- Я стоятиму.

- Ми готові вас вислухати, - мовив Сайрес Сміт.

Невідомий зупинився в напівтемному кутку зали. Стоячи зі схрещеними на грудях руками, простоволосий, він глухим голосом, ніби через силу, повів розповідь, якої слухачі не уривали жодного разу:

- Двадцятого грудня тисяча вісімсот п’ятдесят четвертого року парова яхта “Дункан”, що належала багатому шотландському землевласникові лордові Гленарвану, кинула якір поблизу мису Вернуїллі, на західному узбережжі Австралії, під тридцять сьомим градусом широти. Пасажирами яхти були її власник, Едуард Гленарван, його дружина, майор англійської армії, француз-географ, молода дівчина і хлопчик. Двоє останніх були дітьми капітана Гранта, корабель яких “Британія” загинув з усім екіпажем рік тому. “Дунканом” командував капітан Джон Манглс; команда складалася з п’ятнадцяти осіб.

Ось яка причина привела яхту “Дункан” до берегів Австралії.

За півроку до того яхта “Дункан” підібрала в Ірландському морі пляшку з запискою, написаною трьома мовами: англійською, німецькою і французькою. В ній ішлося про те, що після загибелі корабля “Британія врятувалося троє людей - капітан Грант і двоє членів його екіпажу - і що вони опинилися на якійсь землі; записка вказувала широту, але прочитати довготу було неможливо, - морською водою змило чорнило.

Отож у записці повідомлялося, що врятовані перебувають на тридцять сьомому градусі одинадцятій мінуті південної широти. Аби знайти капітана Гранта і двох його товаришів, не знаючи довготи, треба було обстежити всі континенти й океани вздовж тридцять сьомої паралелі. Англійське адміралтейство відмовилося послати експедицію по капітана Гранта, й Едуард Гленарван вирішив сам вирушити на пошуки.

Він познайомився з Мері й Робертом Грант. Яхту спорядили у далеке плавання, в якому захотіли взяти участь лордова дружина і діти капітана Гранта; і ось “Дункан”, вирушивши з Глазго, перетнув Атлантичний океан, вийшов Магеллановою протокою в Тихий океан і поплив до берегів Патагонії, де, за Певними міркуваннями, - спочатку саме так витлумачили записку, - капітан Грант перебував у полоні в туземців.

“Дункан” висадив пасажирів на західному узбережжі Патагонії й відразу ж відплив, аби підібрати їх на східному березі, біля мису Коррієнтес.

Експедиція Гленарвана перетнула всю Патагонію вздовж тридцять сьомої паралелі й, не знайшовши ніяких слідів капітана Гранта, тринадцятого листопада знову сіла в яхту, щоб вести далі пошуки у відкритому морі.

Відвідавши дорогою Амстердам і острови Трістан д’Акунья, що лежать на тій самій парелелі, як я вже сказав, “Дункан” дванадцятого грудня тисяча вісімсот п’ятдесят четвертого року підплив до мису Вернуїллі на австралійському узбережжі.

Едуард Гленарван мав намір перетнути Австралію так само, як перетнув до того Південну Америку, тому експедиція знову висадилася на берег. За кілька миль від місця висадки учасники експедиції наштовхнулися на ферму якогось ірландця, котрий гостинно прийняв мандрівників. Лорд Гленарван розповів ірландцеві, які обставини привели в Австралію його експедицію, і спитав, чи не чув той що-не-будь про англійського трищоглового вітрильника, який розбився близько двох років тому десь поблизу західного узбережжя Австралії.