Слава ЗСУ!

Добрих дві години Сайрес Сміт і його друзі тільки й робили, що витягували рештки корабля на берег, відв’язували від рей паруси, які, на щастя, виявились не пошкодженими, та розкладали їх сушитися на пісок. Поглинуті роботою, вони майже не розмовляли, але скільки думок роїлося в їхніх головах протягом цих годин! Бриг із усім, що на ньому є, - то справжнє багатство! Адже корабель - мов невеличкий плавучий світ, у якому є все необхідне, і майно колоністів поповнять безліч різноманітних корисних предметів.

У всякому разі, далеко більше, ніж тоді, коли їм пощастило натрапити край мису Знахідки на великий ящик.

“А крім того, - думав Пенкроф, - чому б нам не підняти із дна й не полагодити цей бриг? Якщо в ньому тільки одна пробоїна, її не важко буде зашити, а корабель водотоннажністю в триста - чотириста тонн - справжній велетень порівняно з нашим “Бонадвентуром”! На такому судні можна пливти куди завгодно! Треба буде, щоб пан Сайрес і Айртон оглянули зі мною корпус брига. Діло варте того!”

Справді, якщо бриг міг іще триматися на воді, то можливість повернутися на батьківщину для них неймовірно зростала. Проте, щоб одержати відповідь на таке питання, належало набратись терпіння й дочекатися відпливу; тоді можна буде оглянути корпус затонулого корабля з усіх боків.

Склавши в недоступне для води місце всю багату здобич, колоністи вирішили пообідати. Вони просто вмирали з голоду. На щастя, кухня була недалеко, і Наб швидко приготував і приніс чудовий обід. Отож колоністи пообідали в Комині, і цілком природно, що розмова за обідом весь час точилася навколо несподіваної події, яка чудом урятувала колоністам життя.

- Саме чудом! - повторював раз у раз Пенкроф. - Слід зізнатися, що тих мерзотників висаджено в повітря дуже вчасно! Ще трохи - і Гранітний палац був би розбитий ущент!

- Як ви, Пенкрофе, гадаєте, - запитав журналіст, - що трапилося? Що могло викликати такий вибух?

- Немає нічого простішого, пане Спілете, - відповів моряк. - Піратське судно - не військовий корабель! Каторжани - це вам не матроси! Ясно, що пороховий погріб за такої запеклої стрілянини було відчинено, і досить якогось пришелегшуватого або ґави, щоб уся машинерія злетіла в повітря!

- Ви знаєте, пане Сайресе, - сказав Герберт, - мене дивує, що вибух викликав так мало пошкоджень. Звук був не дуже сильний, а на воді немає уламків - постраждала тільки обшивка... Складається враження, що корабель скоріш затонув, ніж вибухнув.

- І це тебе, синку, дивує? - запитав інженер.

- Авжеж, пане Сайресе.

- Мене також, Герберте, - зізнався й собі інженер. - Але коли ми оглянемо корпус брига, ми напевне знайдемо пояснення цій дивній пригоді.

- Та що ви, пане Сайресе! - вигукнув Пенкроф. - Невже ви думаєте, що бриг просто потонув, наштовхнувшись на риф?

- А чого б і ні? - зауважив Наб. - Адже у протоці є рифи!

- Ну, Набе, ти, мабуть, тільки кліпав очима і нічого не бачив, - глузливо відказав Пенкроф. - За мить до того, як затонути, - я добре бачив! - під бригом піднялась величезна хвиля, і він завалився на лівий борт. А якби він наштовхнувся на риф, то тихесенько затонув би, як усяке добропорядне судно!

- Ото ж то й воно! Це ж не добропорядне судно! - засміявся Наб.

- Нічого, потерпіть трохи, Пенкрофе, - сказав інженер. - Скоро ми про все довідаємося.