Слава ЗСУ!

І справді, в ніч із 23 на 24 жовтня хвилі остаточно розбили каркас “Швидкого” і самі викинули частину уламків на берег.

Попри найстаранніші пошуки, Сайрес Сміт не виявив ні в капітанській каюті, ні в інших приміщеннях жодних слідів суднових документів. Очевидно, пірати свідомо знищили всі папери, за якими можна було встановити особу капітана або власника корабля, а оскільки на кормовій дошці не значилося назви порту, до якого був приписаний бриг, то виявилося неможливим визначити і його національність. Проте Айртон і Пенкроф, судячи з деяких особливостей носової частини брига, упізнали в ньому судно, збудоване на англійських корабельнях.

Через тиждень після корабельної катастрофи - чи то пак, після дивовижної розв’язки, завдяки якій урятувалися колоністи, - решток брига не стало видно навіть під час відпливів. Його уламки забрали як не море, то колоністи, а комори Гранітного палацу збагатилися усім цінним, що було на кораблі.

Таємниця, що огортала історію загибелі піратського корабля, напевне, ніколи так і не з’ясувалася б, якби 30 жовтня Наб не надибав на березі уламок циліндра із товстого заліза, на якому лишилися сліди вибуху: оболонка циліндра була погнута й порвана, очевидно, якоюсь сильною вибухівкою.

Наб приніс той шматок заліза своєму хазяїнові, що працював на той час у майстерні в Комині.

Інженер уважно оглянув циліндр і, обернувшись до Пенкрофа, спитав:

- Ви, друже, і далі наполягаєте, що “Швидкий” не наштовхнувся на риф, а загинув з якоїсь іншої причини?

- Так, пане Сайресе, - відповів моряк. - Ви знаєте не гірше від мене, що в протоці немає ніяких рифів.

- А що, коли він наштовхнувся на ось цей уламок заліза? - запитав інженер, показуючи морякові циліндр.

- Що? На цей шмат труби? - недовірливо аж скрикнув Пенкроф.

- Друзі мої, - сказав інженер, - чи пам’ятаєте ви, що перед тим, як затонути, бриг підлетів у повітря, ніби піднятий водяним смерчем?

- Так, пане Сайресе, - відповів за всіх Герберт.

- Ви хочете знати, що викликало отой смерч? Ось ця штука, - сказав інженер, показуючи знівечену трубу.

- Ось ця? - перепитав Пенкроф, гадаючи, що інженер жартує.

- Саме ця. Цей циліндр - усе, що залишилося від торпеди.

- Торпеди?! - хором вигукнули інженерові друзі.

- А хто її випустив? - запитав Пенкроф, що не бажав визнавати себе переможеним.

- Не я! Це все, що я можу вам відповісти, - мовив Сайрес Сміт. - Але факт є факт: по бригу було випущено торпеду, й ми були свідками її величезної руйнівної сили.

РОЗДІЛ V

Інженерові висновки. - Пенкрофові грандіозні плани. - Висотна батарея. - Чотири постріли. - Розмова про вцілілих піратів. - Айртонове вагання. - Великодушність Сайреса Сміта. - Пенкроф неохоче здається.

Отож усьому причиною був підводний вибух торпеди... Сайрес Сміт, якому під час війни не раз доводилося випробовувати ці страшні засоби знищення, не міг помилитися. Саме через дію цього циліндра, начиненого нітрогліцерином, солями пікринової кислоти чи іншою вибухівкою, з протоки піднявся водяний стовп, і, знищений блискавичним ударом, бриг миттю пішов на дно; ось чому були такі великі пошкодження в корпусі корабля, що унеможливлювали його підняття із дна протоки. Та й не дивно: чи міг бриг “Швидкий” вистояти проти дії торпеди, що пускає на дно броненосний фрегат так само легко, як звичайну рибальську шхуну?