Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Таємничий острів

- Чи ба! Надвечір буде вогонь! Аякже, дождемося! Хіба грім ударить та розпалить вогнище! - бурмотів Пенкроф.

Усі троє пішли проти течії берегом річки; дійшовши до її коліна, моряк зупинився і сказав супутникам:

- З чого почнемо? З полювання чи збирання хмизу?

- З полювання, - відповів Герберт. - Он Топ уже натрапив на слід.

- Гаразд, почнемо з полювання, а потім повернемося сюди по хмиз.

Виламавши з молодих сосонок три кийки, Герберт, Наб і Пенкроф рушили слідом за Топом, що біг у високій траві.

Цього разу мисливці не пішли берегом річки, а заглибилися в гущавину лісу. Навколо здіймалися хвойні дерева, переважно сосни. Подекуди ліс рідшав, і серед нього височіло по кілька могутніх сосон, які своїми розмірами, здавалося, свідчили, що земля ця лежить у вищих широтах, ніж гадав інженер. Подекуди траплялися встелені хмизом і буреломом галявини з купами давнього сухостою - справжні невичерпні склади палива, та за ними чагарник знову здіймався густою, майже непрохідною стіною.

Іти у цій гущавині дерев без жодної стежки непросто, До того ж там легко було заблукати. Отож моряк час від часу заламував на деревах гілки, які мали служити віхами, що легко впадали б в очі. Але, можливо, він припустився помилки, не пішовши понад берегом, як ішов з Гербертом минулого разу, бо, йдучи цілу годину, вони не зустріли ніякої дичини. Топ, бігаючи під низько навислими гілками, лише полохав птахів, котрі й близько не підпускали до себе жодного з озброєних кийками мисливців. Десь зникли навіть куруку, і стало очевидним, що моряк муситиме повернутися у болотисту частину лісу, де він так вдало вполював тетеруків.

- Ех, Пенкрофе, Пенкрофе, - глузливо кинув Наб, - і оце вся дичина, яку ви обіцяли моєму хазяїнові? Щоб її смажити, нам не треба великого вогнища!

- Потерпіть, Набе! - відповів моряк. - Без дичини ми Не повернемось! Коли нам чогось і бракуватиме, то не дичини!

- Ви не вірите панові Сміту?

- Чому ж, вірю.

- Але не вірите, що він добуде для нас вогонь?

- І в це повірю, коли він палахкотітиме в пічці.

- Якщо сказав мій хазяїн, - палахкотітиме!

- Побачимо!

Сонце ще не досягло зеніту. Експедиція могла тривати далі, й тут їм трапилася щаслива знахідка: Герберт помітив дерево з їстівними плодами. То була кедрова сосна, що росте в помірній смузі Америки та Європи й дає чудові дуже корисні горішки. Горішки виявилися цілком стиглими, Герберт сказав про це супутникам, і ті залюбки полузали їх.

- Еге ж, - сказав Пенкроф, - водорості замість хліба, сирі молюски замість м’яса й кедрові шишки на десерт, - оце й уся їжа для тих, хто не має жодного сірника в кишені!

- Не треба скаржитися, - зауважив Герберт.

- А я не скаржуся, хлопче! - відповів Пенкроф. - Тільки повторюю: без м’яса цим добром не наїсися!

- А в Топа власна думка!.. - крикнув Наб, кинувшись у хащі, де, гавкаючи, зник собака.

До його гавкоту домішувалося дивне хрюкання.

Моряк і Герберт подалися за Набом. Якщо там виявилась дичина, то тут не до суперечок, як її засмажити, - треба її ловити!

Попередня
-= 41 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

anonymous16034 27.09.2014

довго качаеться


andriy233 27.06.2014

пторатолр


Додати коментар