Слава ЗСУ!

- Друзі мої, наше становище, може, й жалюгідне, але десять ясне: або ми опинилися на материку, й тоді принаймні після більш-менш важкого переходу доберемося до якогось населеного пункту, або ж аеростат викинув нас на острів, і тут можливе одне з двох: якщо острів заселений - спробуємо вийти зі скрути за допомогою його жителів, а якщо безлюдний - виплутаємося самі.

- Атож, усе дуже просто, так просто, що простіше й не придумаєш, - пробурчав Пенкроф.

- Гаразд, нехай це буде материк, хай острів, та, Сайресе, куди ж нас, на вашу думку, занесло тайфуном? - запитав Гедеон Спілет.

- Я не можу відповісти напевне, - сказав інженер, - але є всі підстави гадати, що перед нами Тихий океан. Подумайте: коли ми вилетіли з Річмонда, дув північно-східний вітер, і сама сила урагану свідчить про те, що його напрямок не змінився. А якщо ми весь час рухались у напрямку з північного сходу на південний захід, то аеростат перелетів над штатами Північна Кароліна, Південна Кароліна і Джорджія, над Мексиканською затокою, над самою Мексикою у найвужчій її частині, а нотім над якоюсь смугою Тихого океану. Гадаю, що аеростат подолав відстань не менш як шість-сім тисяч миль, і якщо вітер повернув хоч на піврумба, то він мусив занести нас або на Маркизькі острови або на острови Туамоту; якщо швидкість була більшою, ніж я думаю, то, можливо, нас донесло до Нової Зеландії. Коли справдилася остання гіпотеза, нам легко буде повернутися на батьківщину. Англійці або населення племені маорі завжди допоможуть нам вийти на потрібних людей. Коли ж це узбережжя якогось безлюдного острова мікронезійського архіпелагу - що ми, можливо, зможемо визначити з вершини гори, яка височить над місцевістю, - тоді ми подумаємо про таке влаштування, ніби ми повинні залишитися тут назавжди!

- Назавжди! - вигукнув журналіст. - Ви кажете “назавжди”, дорогий Сайресе?!

- Краще відразу приготуватися до найгіршого, - відповів інженер, - а хороше хай буде для нас приємною несподіванкою.

- Гарно сказано, - підтримав Пенкроф. - І не треба також відкидати надій, що коли це й острів, то він .принаймні лежить неподалік від морського шляху. В іншому разі це було б для нас справжнім нещастям!

- Ми зможемо визначитись аж після того, як піднімемося на гору, - мовив інженер.

- Та чи стане вам сили, пане Сайресе, - стурбовано запитав Герберт, - здійснити завтра цей важкий перехід і сходження?

- Сподіваюся, стане, - відповів інженер, - але за умови, що боцман Пенкроф і ти, синку, виявитеся вмілими й спритними мисливцями.

- Пане Сайресе, - озвався моряк, - оскільки ви заговорили про полювання, то, повернувшись, я хотів би бути так само впевненим, що зможу підсмажити дичину, як і в тому, що вполюю її...

- Аби тільки ви її вполювали, Пенкрофе, - заспокоїв Сайрес Сміт.

Домовилися, що інженер із журналістом перебудуть день поблизу Комина, аби обстежити узбережжя і плоскогір’я. Тим часом Наб, Герберт і моряк підуть до лісу, поновлять запаси хмизу і впіймають якомога більше здобичі - і пернатої, й четвероногої, яка тільки трапиться.

Отож близько десятої ранку вони вирушили в похід: Герберт - сповнений сподівань; Наб - веселий і безтурботний; Пенкроф - невдоволений і недовірливий.