Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Таємничий острів

Загальне знайомство з островом було завершено, визначено його конфігурацію і рельєф, гідрографію й орографію, обраховано площу. Журналіст накреслив на аркушику паперу план розташування лісів і долин. Лишалося тільки спуститися схилом гори та обстежити острів з погляду його мінеральних багатств, рослинного і тваринного світу.

Та перш ніж подати супутникам сигнал вирушати в дорогу, Сайрес Сміт спокійно й поважно сказав:

- Ось, друзі мої, вузька смужка землі, на яку закинула нас рука Всевишнього. Тут доведеться нам жити, можливо, тривалий час. Може трапитись також, що нам неждано прийдуть на підмогу, якщо випадково поблизу пропливатиме якийсь корабель... Кажу “випадково”, бо острів цей незначний, він не має навіть природної гавані, придатної для стоянки суден, і, побоююсь, лежить поза звичними морськими шляхами, тобто набагато південніше шляхів, якими ходять кораблі до тихоокеанських архіпелагів, і далеко північніше курсу тих суден, які ходять до Австралії, огинаючи мис Горн. Я не хочу нічого від вас приховувати...

- І добре робите, дорогий Сайресе, - жваво відповів журналіст. - Ви маєте справу з чоловіками. Вам вірять, і ви завжди можете сподіватися на нашу підтримку. Чи не так, друзі?

- Я виконуватиму всі ваші розпорядження, пане Сайресе! - запевнив Герберт, ухопивши інженерову руку.

- Мій пане, я завжди піду за вами в огонь і в воду! - вигукнув Наб.

- Що ж до мене, - мовив моряк, то хай мене грім поб’є, коли я ухилятимусь від роботи, і, якщо хочете, пане Сміт, ми влаштуємо на цьому острові нашу маленьку Америку! Ми тут набудуємо мостів, прокладемо залізниці, встановимо телеграфні лінії, і якогось чудового дня, коли він стане невпізнанним, упорядкованим, культурним, подаруємо його уряду Сполучених Штатів! Я прошу вас тільки про одне.

- Про що? - запитав журналіст.

- Вважати себе не нещасними потерпшими, а коселен-цями, що прибули сюди, аби обжити нову землю!

Сайрес Сміт, не втримавшись, усміхнувся, і таким чином схвалив морякову пропозицію. Потім подякував товаришам і додав, що розраховує на їхню активну підтримку та на поміч Наба.

- Гаразд! У дорогу! До Комина! - вигукнув Пенкроф.

- Хвилинку, друзі, - зупинив їх інженер. - Як на мене, то треба було б дати наймення й острову, і кожному мису, і косі, й річкам, які тут бачимо.

- Чудово! - підтримав журналіст. - У майбутньому це полегшить справу, коли доведеться вести мову про якусь місцевість на острові.

- Слушно, - згодився моряк. - Найзручніше, коли можеш сказати, куди і звідки йдеш. До того ж тоді здаватиметься, що живеш у пристойному місці.

- Наприклад, у Комині, - сказав Герберт.

- Саме так, - відповів Пенкроф. - Дуже підходяща назва і якось сама собою спала мені на думку. То як, залишимо за нашою першою стоянкою назву “Комин”, пане Сміте?

- А чому б і ні, Пенкрофе, коли ви так її вже охрестили.

-. Домовилися. Що ж до решти, то це також не важко, - повів далі моряк, захопившися грою. - Чи не взяти нам такі назви, як у книжці про Робінзона, яку не раз почитував мені Герберт? Чим не назви: “бухта Провидіння”, “коса Кашалотів”, “мис Несправджених Надій”!..

- А ще краще назвати затоки й миси іменами Сміта, Спілета, Наба!.. - додав Герберт.

Попередня
-= 51 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

anonymous16034 27.09.2014

довго качаеться


andriy233 27.06.2014

пторатолр


Додати коментар