Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Таємничий острів

- Моїм іменем! - вигукнув Наб, вищиривши в усмішці білосніжні зуби.

- А чого ж? - кинув Пенкроф. - Бухта Наба. Чудово звучатиме. Або мис Гедеона...

- А як на мене, то краще давати ті назви, що траплялися на рідній землі, - відповів журналіст, - аби вони нагадували нам про Америку.

- Атож, - погодився Сайрес Сміт, - для головних пунктів, бухт, заток так і треба зробити. І я охоче на це пристаю. Он ту велику бухту на сході можна було б назвати бухтою Єдності, а ту, що на півдні, - %хтою Вашингтона; гору, на якій стоїмо, - горою Франкліна, а озеро, що відкривається нашим очам, - озером Гранта. Краще й не придумаєш, друзі мої. Ці назви нам нагадуватимуть батьківщину і великих, шанованих там громадян. Що ж до річок, заток, мисів і скель, які видно з цієї гори, то краще їм давати назви, в яких відбивалися б їхні контури чи інші особливості. Тоді їх легше буде пам’ятати, і ми матимемо з цього практичну користь. Обриси острова такі незвичайні, що нам не важко придумати для них образні назви. А річки, яких ми ще не бачили, але, можливо, побачимо в лісі, досліджуючи його, затоки й бухточки, які згодом виявимо, ми називатимемо в міру того, як їх будемо знаходити. Що ви, друзі, на це скажете?

Інженерові супутники одностайно схвалили його пропозицію. Острів лежав перед ними, як розгорнена карта, і лишалося тільки дати назви кожному мису, кожній затоці, пагорбу й долині. Гедеон Спілет записував назви, і незабаром було остаточно встановлено всю географічну номенклатуру острова.

Перш за все записали такі назви, запропоновані інженером: “бухта Єдності”, “бухта Вашингтона”, “гора Франкліна”.

- Тепер, - сказав журналіст, - он той півострів, що простягся на південний захід, я пропоную назвати “Звивистим”, бо він і справді нагадує вигнутий хвіст змії.

- Домовилися, - відповів, інженер.

- А зараз, - озвався Герберт, - подивіться на протилежний бік острова, на он ту затоку, що так нагадує роззявлену акулячу пащу. Назвемо її “Акулячою затокою”.

- Добре придумав! - вигукнув Пенкроф. - А щоб доповнити образ, назвімо обидва миси, які захищають бухту, “мисами Щелепи”.

- Але ж їх два, - зауважив журналіст.

- То й що? - не знітився Пенкроф. - Один назвемо “Північною Щелепою”, а другий - “Південною Щелепою”.

- І це записали, - відповів Гедеон Спілет.

- Треба ще дати назву он тому гострому мису на південному сході острова, - мовив Пенкроф.

- Тобто на самому краю бухти Єдності? - перепитав Герберт.

- “Мис Кіготь”, - тієї ж миті вигукнув Наб, котрому також кортіло бути хрещеним батьком хоч частки їхніх теперішніх володінь.

І справді Наб придумав чудову назву - той мис надзвичайно скидався на потужний кіготь якогось фантастичного звіра, якого нагадував острів своїми незвичайними обрисами.

Пенкроф був у захопленні від цього веселого заняття, що давало такий простір для гри уяви, і незабаром з’явилися нові назви.

Річку, біля якої їх скинула куля аеростата і яка давала новим поселенцям питну воду, назвали “річкою Вдячності” - на знак щирої вдячності Провидінню.

Острівцю, на який вперше ступила їхня нога після повітряної катастрофа, дали назву “острів Порятунку”.

Попередня
-= 52 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

anonymous16034 27.09.2014

довго качаеться


andriy233 27.06.2014

пторатолр


Додати коментар