Слава ЗСУ!

- Дивіться, друзі. Оце - залізна руда, це - пірит, це - глива, це - вапняк, а це - вугілля. Ось що дає нам тут щедра природа, це її частка у спільну працю. А завтра черга за нами.

РОЗДІЛ ХІІІ

Що носив на собі Топ. - Виготовлення луків і стріл. - Цегельня. - Гончарна піч. - Кухонне начиння. - Перша юшка. - Полин. - Південний Хрест. - Важливе астрономічне спостереження.

- Пане Сайресе, то з чого ж ми почнемо? - запитав на другий день уранці Пенкроф.

- Із самого початку, - відповів Сайрес Сміт.

І справді, колоністи мусили братися за все “із самого початку”. Їм бракувало найнеобхіднішого для виготовлення вкрай потрібного знаряддя та начиння; не мали вони змоги брати приклад із природи, в якої вдосталь часу, і тому вона не квапиться й не розтрачує марно сили. А їм, що не кажи, вкрай бракувало часу; борючись за існування, вони повинні були невідкладно виготовити безліч різних речей, і якщо й не винаходити їх, то принаймні поробити власними руками. Поки Що залізо й сталь були для них не більше ніж мінералом, гончарні вироби - сирою глиною, а для пошиття білизни й одягу треба було ще знайти із чого їх виткати.

А втім, варто зауважити, що наші колоністи були людьми в найкращому й найвищому значенні цього слова. Інженер Сміт не міг і мріяти про розумніших, відданіших і працьовитіших товаришів. Із кожним він мав відверті й цікаві розмови, знав їхні здібності.

Гедеон Спілет, обдарований журналіст, досить усього вивчив, щоб писати й говорити про найрізноманітніші речі; його талант, знання й руки дуже здадуться при створенні колонії на острові. Він не відступить перед найважчим завданням, а будучи пристрасним мисливцем, охоче перетворить своє дотеперішнє захоплення на постійне заняття.

Герберт - славний хлопчина, неабияк освічений у природознавстві, - буде вельми корисним у спільній справі.

Наб - живе втіленням відданості. Розумний, спритний і невтомний, міцний і дужий, він до того ж розумівся на ковальстві й також буде дуже корисним для острівної колонії.

Що ж до Пенкрофа, то він борознив усі моря й океани, теслював на корабельнях у Брукліні, трудився підмайстром у кравця на державних кораблях, обробляв землю й доглядав садок, приїздивши у відпустку до рідного краю, одне слово, як і будь-який моряк, - на всі руки майстер.

Справді важко було б підібрати п’ятеро чоловіків, більш спроможних боротися з підступною долею й здобути в тій боротьбі перемогу.

“Із самого початку”, - сказав Сайрес Сміт, відповідаючи на запитання, з чого вони мають почати. І тим початком, про який говорив інженер, мало стати створення пристрою для переробки мінеральної сировини, що її давала природа. Відомо, яку роль у такій переробці грає висока температура. Палива - як дерева, так і кам’яного вугілля - не бракувало. Для його використання треба було тільки скласти піч.

- - А нащо вона потрібна? - запитав Пенкроф.

- Щоб випалювати горшки, без яких ми не обійдемося, - відповів Сайрес Сміт.

- З чого ж ми складемо її?

- Із цегли.

- А цеглу з чого зробимо?

- Із глини. А тепер, друзі, в дорогу! Аби не надриватися, переносячи вантажі, ми влаштуємо майстерню на тому місці, де добуватимемо сировину. Наб носитиме нам харчі, а вогню для приготування їжі там буде вдосталь.