Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Таємниця долини Сесасса

- Двадцять шилінгів!, - скрикнув Том, вирячивши очі, - Ти розумієш що це таке?

- Кам’яна сіль!

- Кам’яна с-сіль?! Це діамант!

- Спробуй, - сказав Медісон

Том линув мінерал, кинув його до долу і з жахливим криком і вибіг з кімнати.

Я був геть розбитий і розчарований, але згадав, що Том говорив щось про пістолет і кинувся за Томом, залишивши Медісона з відкритим від здивування ротом. Зайшовши в хижу, я побачив Тома на його койці поверненим до стіни, занадто пригнічений, щоб відповідати на мої запитання. Триклятий Дік, Медісон, демон долини Сесасса і все інше. Я тихо вийшов з хижі і вирішив запалити люльку та подумати про нашу нещасливу мандрівку. Аж тут я почув регіт, хоча чекав на стогони і прокляття. За хвилину Том стояв в дверях хижі з сяючим обличчям.

- Друже, як щодо ще однієї прогулянки довжиною в десять миль?

- За іншим шматком кам’яної солі ціною 20 шилінгів за тону?

- Ні, якщо вона тобі не потрібна, - посміхнувся Том, - Слухай сюди Джек. Якими дурнями ми були! Ось сядь я тобі все поясню. Ти бачив багато шматків кам’яної солі в скелі? Я теж не бачив і про це потрібно було подумати. Тепер Джек, ти бачив що-небудь, що світилося в темноті яскравіше за світляка?

- Ну, не можу сказати….

- Я впевнений на сто відсотків, що якщо ми дочекалися ночі, то знову б побачили вогник серед каміння. Джеку, взявши цю сіль, ми вибрали не той камінь! Звичайна річ серед скель, де шматки кам’яної солі лежать в перемішку з діамантами. Як би ми були уважнішими, то самі себе не пошили в дурні і взяли камінь, що знаходився поруч. Джек лише уяви, Сесасський діамант лежить магічному крейдяному колі на самому видному місці. Давай друже, докурюй свою люльку, діставай револьвера і вирушаймо, а то Медісон скоро складе все до купи

Не пам’ятаю, чи був я такий же оптимістичний в цей раз. Здається, я почав сприймати гонитву за брильянтом марною справою. Але щоб не кривдити Тома, я сказав, що можу вирушати хоч зараз. Що то була за прогулянка! Том ходить швидко, але в той день здалося у нього виросли крила і я ледве встигав за ним.

Коли до цілі залишалось півмилі, Том ще пришвидшив крок, так, що я наздогнав його лише біля кола на схилі. Бідолаха Том! Коли я підійшов, його настрій змінився на протилежний, він стояв, засунувши руки в кишені і безтямно витріщався на крейдяне коло.

- Лише подивись, лише подивись…, - говорив він, киваючи на схил. Жодної ознаки діаманта. В колі не було нічого, окрім каміння і великого отвору від шматка солі, який ми виколупали та одної чи двох невеликих вм’ятин. Жодної ознаки скарбу

- Я вже обдивився кожний дюйм, - сказав бідолаха Том, - Нічого. Певно хтось тут був, побачив крейду і взяв скарб. Ходімо до дому Джек, я відчуваю себе втомленим і знищеним. Така моя удача!

Я повернувся, кинув останній погляд на схили. Том вже зробив кроків з десять.

- Гей, Томе, - закричав я, - А ти не бачиш ніяких змін в колі?

- Що ти маєш на увазі?, - перепитав Том.

- Ти часом не викинув річ, що тут була?

- Кам’яну сіль?

- Ні, невеликий круглий камінь - виступ, що слугував нам за підпірку до кайла. Гадаю, що він теж виколупався і ми кинули його десь тут. Давай подивимся з чого він зроблений.

Не далеко від основи схилу ми знайшли ненавмисно вивернуті камені.

- Ходи сюди Джек! Ми зробили це! Які ми дурні!

Я повернувся, Том весь світився з шматком чорної породи. З першого погляду видавалось, що це шматком скелі, але Том вказавав на основу, якою той кріпився до скелі. Вона виглядала, мов скляне око, але сяяло так…, яким ніколи не світилося скло. На цей раз не було жодної помилки, ми тримали в руках скарб великої цінності. Ми з легким серцем пішли геть, несучи «диявола», який так довго панував в долині.

Ось така моя історія, довгенька, ви певно потомилися. Розумієте, я розповідаю про старі добрі часи…Як зараз бачу невелику хижу, струмок біля неї, кущі, здається зараз почую голос Тома… Почекайте, залишилось, ще трохи. Ми продали алмаз. Як ви знаєте, Том Донахю осів тут, я зробив так само. Зайнялися фермерством та розведенням страусів. Ми вступили в долю із стариною Діком Вартоном, він один з наших найближчих сусідів. Коли будете в наших краях, джентльмени, запрошую вас до себе. Де я живу? Просто спитайте про Джека Тарнбула – Джека Тарнбула з ферми «Долина Сесасса».

Попередня
-= 4 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!