Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Танок з драконами

Пан Барістан узяв її під руку.

— Ближче не треба.

— Гадаєте, вони зашкодять мені?!

— Я не знаю, ваша милосте. Але радше не легковажив би вашою особою, щоб дізнатися відповідь.

Раегал заревів. Вибух жовтого полум’я на пів-удару серця перетворив нічну темряву на яскравий день. Вогонь лизнув стіни, і Дані відчула на обличчі жар, наче зазирнула у піч. На тому кінці ями Візеріон розгорнув крила, збурюючи застійне повітря. Він спробував підлетіти до неї, але ланцюги туго натягнулися, щойно дракон скинувся угору, і зронили його на живіт. Ноги дракона були прикуті до підлоги ланками завбільшки з чоловічий кулак; шия в залізному нашийнику була припнута до стіни позаду. Раегал носив такі самі кайдани. У світлі ліхтаря в руці Селмі лусочки дракона виблискували, наче коштовне каміння. З-поміж зубів здіймався дим. На підлозі коло його ніг розкидані були кістки — потрощені, обсмалені, погризені. Повітря, надто гаряче для людини, смерділо сіркою та смаленим м’ясом.

— Вони більшають. — Данін голос заметлявся луною між обпалених кам’яних стін. Краплина поту стекла чолом і упала на груди. — Чи правда, що дракони ніколи не припиняють рости?

— Якщо мають удосталь їжі та простору. Але прикуті тут, у підземеллі…

Великі Хазяї використовували це підземелля як в’язницю. Воно було досить велике для п’яти сотень людей… і більш ніж достатнє для двох драконів. «Та чи надовго? Що станеться, коли вони переростуть цю яму? Чи не накинуться одне на одного з кігтями та вогнем? А чи виростуть малі та кволі, з запалими боками та зморщеними крилами? Чи не згасне їхнє полум’я, перш ніж настане кінець?»

Що то за матір, яка дозволяє своїм дітям гнити у пітьмі?

«Якщо озирнуся назад — пропаду» — сказала собі Дані… але як можна не озиратися? «Я ж мала передбачити. Невже я була сліпа, чи сама навмисне заплющила очі, щоб не бачити ціни, яку треба заплатити за владу?»

Візерис розповідав їй різноманітні казки, коли вона була маленька. Понад усе він кохався у оповідях про драконів. Від нього вона почула про падіння Гаренголу. Знала про Полум’яне Поле, про «Танок драконів». Один із її пращурів, третій Аегон, бачив на власні очі, як його рідну мати зжер дракон його дядька. А ще ж без ліку співалося пісень про села та королівства, що жили в жаху перед драконами, поки якийсь хоробрий драконоборець не рятував їх од лиха. У Астапорі щоками работорговця стекли його розплавлені драконовим вогнем очі. Дорогою до Юнкаю, коли Дааріо кинув до її ніг голови Залора Лисого та Прендаля на’Гезна, її діти бенкетували людською плоттю. Дракони не мали страху перед людиною. А дракон, досить великий, щоб зжерти вівцю, так само легко упольовував і дитину…

Її звали Хазея, і було їй чотири роки. «Якщо батько не брехав. Міг-бо і брехати.» Ніхто ж не бачив дракона, крім нього. За доказ правили самі лише обгорілі кістки, але кістки нічого не доводили. Хтозна — може, він сам убив дівчинку, а потім спалив. Не перший батько таким чином позбавлявся небажаної дитини жіночої статі — так казав Голомозий. «Це могли зробити і Сини Гарпії, а потім звинуватити дракона, щоб місто мене зненавиділо.» Дані хотіла в це вірити… але якщо так, то чому батько Хазеї чекав аж до кінця прийому, коли палата майже спорожніла? Якби його метою було збурити меєринців проти неї, він би виклав свою справу тоді, коли в палаті було повно вух.

Голомозий закликав її віддати чолов’ягу на смертну кару.

— Або хоч язика йому вирвати. Брехня цієї людини, препишносте, може знищити усіх нас.

Натомість Дані вирішила виплатити йому ціну крові. Ніхто не міг сказати, скільки коштує донька, тому вона сама призначила ціну в сто разів вищу, ніж за ягня.

— Я б повернула тобі Хазею, якби змогла, — сказала вона батькові, — та деякі речі знаходяться поза владою навіть цариці. Кістки дівчинки поховають у Храмі Грацій, і на спогад про неї вдень та вночі палатиме сотня свічок. Приходь до мене щороку на її іменини, і решта твоїх дітей ніколи не бідуватиме… але ця оповідь не має більше ніколи сходити з твоїх вуст.

— Люди питатимуть, — відповів батько в жалобі. — Питатимуть, де Хазея і як вона померла.

— Її вкусила змія, — наполіг Резнак мо’Резнак. — Поніс геть скажений вовк. Спіткала раптова пошесть. Скажи, що сам захочеш, аби мовчав про драконів.

Візеріонові пазурі зашкребли камінням, велетенські ланцюги забрязкотіли — дракон знову поривався до неї, а коли не зміг, то заревів, викрутив голову назад, скільки зумів, і плюнув золотим полум’ям на стіну позаду себе. «А чи довго ще чекати, коли його полум’я стане досить жарким, щоб розплавити залізо чи зруйнувати камінь?»

Попередня
-= 83 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Admin 11.02.2020

рекламу шарлатанів, гомеопатів та подібної наволочі, видаляємо


Додати коментар