Слава ЗСУ!

Тетяна та її перші пригоди по паралельних світах

Вступ

Казка може існувати разом з технічним прогресом.

Казка може завжди бути поруч, навіть якщо світ живе по законам космічної цивілізації, для якої польоти до сусідньої зірки – звичайна справа, а діти з народження отримують у подарунок живих роботів-трансформерів, які виконують роль янгола-захисника протягом усього життя свого хазяїна.

Світів багато. І серед них загубився один надзвичайний та яскравий. Світ космічної казки…

Розділ 1

- Я не знаю, з ким розділити свою печаль. – Промовила темноволоса дівчина років тринадцяти, торкаючись зображення крилатого єдинорога над своїми грудьми, сидячи на полу у темряві в великій кімнаті. – Може розповісти усе Олександру? Але чи зрозуміє він? Не мовчи, будь ласка, відповіси…

Раптом вся кімната заповнилася світлом, яке йшло з грудей дівчини - з того зображення крилатого єдинорога. Потім це зображення відокремилося від шкіри та застило на де-якій відстані. Єдиноріг поступово вставав об’ємним, поки зовсім не встав цілком реалістичним та вражаюче великим.

- Ти вибрав біо-форму на цей раз. – Прокоментувала побачене дівчинка.

- Тетянко, ти же знаєш, що я полюбляю більше живу, натуральну форму, аніж механічну. – Відповів єдиноріг.

- Ще ти міг предстати переді мною у вигляді маленької ляльки, яка вміє розмовляти. Вона теж жива та натуральна. Відносно. – Добавила Тетяна.

- Але не така зручна. – Промовив єдиноріг. – Ти мене кликала? Навіщо? Ти ж звичайно дуже рідко розмовляєш зі мною. Що трапилось?

- Я дізналася, що мої батьки… не мої батьки. Ні. Не зовсім. Не зовсім мої батьки. – Відповіла Тетяна.

- Що ти маєш на увазі?

- Я спробувала розповісти мамі про те, що бачу її минуле, ще до мого народження, а вона злякалася, замість того, щоб зрадіти моїм здібностям. Це мене здивувало. Я відчула в маминій реакції щось підозріле. І вирішила усе перевірити. Я затаїлася у кабінеті батька, коли мати його покликала на негайну розмову. – Розповіла Тетяна.

- І що ти з’ясувала? – Спитав єдиноріг.

- Я з’ясувала, Свифту, мій янголу-захиснику, що яйцеклітини моєї матері були дефектні. Зі спадковою хворобою мітохондрій. З маминої яйцеклітини витягнули ядерний матеріал і пересадили в здорову яйцеклітину донора (з якої було видалено її власний ядерний матеріал). Але це не все. Деякі відрізки ДНК були замінені на відрізки ДНК інших людей та, навіть, істот. Може, тварин. Лікарі, якщо вже взялися за діло, то хотіли зробити з мене щось особливе. З найкращими рисами. Ось і провели цю заміну. Звісно, зі згоди моїх батьків. А тепер мати боїться, що я успадкувала зі своїх батьків-донорів щось страшне. Ось чому вона не зраділа моїм здібностях, а тільки захвилювалася. – Пояснила Тетяна усе своєму єдинорогу Свифту.

- Але ж вони перевіряли донорів. – Промовив єдиноріг. – Нічого поганого не повинно було бути в ДНК донорів та в ДНК донора яйцеклітини, інакше вони не брали би участь в заміні. Не хвилюйся так. Усе стане на свої місця. Все буде добре.

- Але це не все. – Продовжила Тетяна. – Мій брат Альберт теж з’явився на світ подібним чином. Тільки донор яйцеклітини у нього – інша жінка. Чому це так – я не зрозуміла. Ось і виходить, що серед усіх наших біологічних батьків двоє – це точно наші мама та тато. Що тепер робити? Я все тепер знаю. Мої бачення підтверджуються реальними подіями. Що саме головне: подіями з мого життя. Ось так. Але і це не все. В наших ДНК з братом був використаний матеріал істот з інших планет. Ми з ним – деякого роду інопланетяни.