Слава ЗСУ!

- Не засмучуйся, Тетяно. – Підбадьорив єдиноріг Свифт. – Важливо те, що ти тепер знаєш, що твої бачення – реальні, що це не ілюзія, не плід уяви, а справжні бачення людини, яку тепер можна назвати ясновидицею.

- Може так і є… - Погодилась Тетяна. – Але я не зовсім людина. І мій брат теж.

Раптом відкрилися двері. Та запалилося світло. Єдиноріг зник з простору і знову опинився над грудьми Тетяни у вигляді зображення, схожого на яскраву різнокольорову татуїровку. В кімнату зайшов хлопчик років п’яти.

- А що ти тут робиш? Та ще у темряві? – Спитав хлопчик. – Я тебе всюди шукаю. Нарешті я тебе знайшов.

- Альбертику, я розмовляла зі своїм захисником. – Відповіла Тетяна. – А навіщо ти мене шукав?

- Мені наснилися бабуся с дідусем. Я знову бачив ту мить, коли вони подарували тобі на твій день народження свій корабель, який дозволяє мандрувати через паралельні світи. Мені знову стало так сумно, що їх немає поруч, що вони покинули нас, скориставшись подібним кораблем, і зараз десь у якомусь паралельному Всесвіті живуть, забувши про нас. – Проговорив Альберт.

- Вони про нас не забули. Може, вони не можуть знайти дороги назад, додому. – Припустила Тетяна.

- Тоді треба їх знайти та повернути. – Запропонував Альберт. – Тільки тебе вони навчили керувати своїм винаходом. Тільки ти зможеш повести цей корабель, який зараз припадає пилом в твоїй майстерні.

- Мені поки-що не дозволять батьки робити такі ризиковані кроки. – Відповіла Тетяна.

- Але ж ніхто не дізнається. – Промовив Альберт.

- Дізнається, якщо я не зможу повернутися або буду відсутня тривалий час. – Підкреслила Тетяна.

- Таню, а чому твій захисник з тобою розмовляє, а мій дракон ще ніколи не виходив на зв’язок зі мною? – Спитав брат у сестри.

- Тому що в тебе ще не виникло ситуації, коли потрібна допомога захисника. Коли тобі буде важко, твій захисник обов’язково з тобою зв’яжеться. – Відповіла Тетяна.

- А тоді що у тебе трапилось таке серйозне, що твій захисник вирішив з тобою поговорити? – Захвилювався Альберт.

- Нічого такого страшного. Я тобі потім усе розкажу. Давай краще я тобі почитаю книжку. Але не в сучасному вигляді. Не з електронної книги, а візьмемо старовинну книгу, надруковану на папері понад тисячу років тому. – Запропонувала Тетяна.

- А як книга, якій понад тисячу років, збереглася настільки, що її можна тримати в руках, щоб читати? – Здивувався Альберт.

- Ще тисячу років тому усі паперові, шкіряні, папірусові та інші книги обробили спеціальними засобами, щоб зберегти якомога найдовше, зробили електронні копії з них та залишили в подібних бібліотеках та кабінетах, як ця. – Пояснила Тетяна своєму молодшому брату. – Нам пощастило, що у батьків є така велика колекція старих книг у майже первісному виді. Вже давно не видають паперових книг. Лише електронні. Час великих бібліотек закінчився. Тільки у деяких є такі бібліотеки. Звісно, в державних установах вони теж залишилися. У більшості випадків заради інтер'єру, декорації чи екзотики. Зараз я щось виберу цікаве. – Тетяна підійшла до великої шафи та дістала якусь велику книгу. - Дивись. Казки… зараз відкрию першу сторінку. І почну.