Слава ЗСУ!

- Пішли…

Вони гуляли, розмовляли, переходили через дивні мотузкові мости.

Було добре вдвох.

Але раптом з тієї чорної маси з річки вистрибнула біла змія під кілометр у довжину.

- Свифту!

- Ричарду!

Закричали діти, щоб покликати своїх захисників.

Через мить захисники були літаючими машинами, якими керували Тетяна та Олександр відповідно.

Змія намагалася вкусити Ричарда, але тільки вона його схопила за хвіст, як пролунав скрегіт - і змія з писком відпустила собаку-трансформера та повернулась у свої води. Але залишилася на тому ж місці, з якого вистрибнула, і чекала слушної нагоди для нападу.

- У дідуся це місце позначене саме як рай. – Промовила Тетяна

- Ось тобі і рай. – Висловив свою думку Олександр.

Коли трансформери пролітали вздовж цієї дивної ріки, то у воді бачили багато таких дивних змій білого кольору, які намагалися вкусити літаки, вистрибуючи достатньо високо у небо.

- Ладно… повертаємось додому. – Відзвітувала Тетяна.

Літаки повернули дітей до того місця, де була машина.

Підлітки сіли до неї. Трансформери прийняли вид татуїровок. І всі попрямували додому.

- Я дам ім’я моїй машині – машина подорожей. Або авто для мандрівок по паралельних світах. - Проговорила Тетяна, коли машина вже стояла в її майстерні.

Розділ 3

- Таню! Я хочу з тобою в мандрівку! Візьми мене з собою! В якийсь дивний світ, де живуть дракони, лицарі! Дуже хочу. – Попросив брат свою сестру.

- Це небезпечно. З тобою щось може трапитись. – Відповіла Тетяна.

Але Альберт був з наполегливих хлопців. Він увесь день ходив за Тетяною та прохав. Нарешті Тетяна погодилась та вибрала серед записів дідуся саме той паралельний світ, де досі живуть рицарі, літають драконі, які видихають вогонь.

- Але ми поїдемо не самі. Я візьму с собою Олександра. – Попередила Тетяна. – Коли він прийде, ми будемо вирушати у подорож.

- Спасибі, сестричко! Ти найкраща! – Зрадів Альберт.

- Головне, щоб з тобою нічого не трапилось. – Добавила Тетяна.

Через годину Олександр був в гостях у Тетяни.

Через десять хвилин троє дітей вже чекали ту саму мить, коли машина подорожей перемістить всіх в старий світ лицарів та принцес.

- Ось, Альбертику, ми вже на місці. Дивись, там стародавній замок. – Показала Тетяна рукою.

- І повно бруду. – Добавив Олександр.

- Треба переодягтись. – Запропонувала Тетяна. – Тримай, Олександру, це твої обладунки. Вони з пластику, а виглядять, як металеві. А я надягну довге плаття. А ось і тобі наряд. Тримай, братику. зіллємося з натовпом та погуляємо трохи.

- Добре. – Відповів Олександр.

- Як чудово! Ми потрапили в казку! – Радів Альберт.

- Пішли. – Проговорила Тетяна.

Вони гуляли по полям, розглядали величезні замки.